Перша світовавійна була початком змін, що змінили світ. Однак саме революції та боротьбанародів за самовизначення не дали цій війні закінчитися звичним переділом сфервпливу, як це було у багатьох попередніх війнах. Ідеологічні вподобання призводили до тисяч смертей та створень химерних держав. Через це будемо повертатисядо аналогій знову і знову, бо і тоді, і зараз хибні переконання призводять докатастрофічних наслідків.
Як і сто роківтому, в Україні існує прошарок людей, які свято переконані у тому, що всі людина землі хочуть миру, добра та любові. І тільки деякі, «погані», псують цілінароди чи країни. Так, керівники УНРбули настільки впевнені у тому, що учасники Лютневої революції у Петроградіхочуть мирної, демократичної «оновленої» Росії з рівноправними народами, щомайже рік не могли сформулювати поняття незалежної України. А крім тогопротягом цього року знищили власну армію, що мабуть і було основною причиноюпоразки Революції. Бо не тільки міжусобиці відіграли свою роль у перемозібезграмотного російського плебсу, а й відсутність елементарного захисту відворога – бо ж «не росіяни вороги, ми з ними побудуємо нову демократичну Росію,а тільки комуністи». Через це мали потім «друзів» з боку Денікіна.
Нерозуміння реальноїситуації призводить до негативних наслідків. Постійне вказування деяких теперішніх лібералів та «правозахисників» на те, що «треба змінити Росію», «треба,щоб російський народ скинув Путіна, і тоді ми зможемо говорити про примирення»,«не можна забороняти опозиційний російський канал, навіть якщо він порушує українськезаконодавство» - і є цим нерозумінням. І навіть інфантильністю.
Путін неприлетів з Марса. Він сам не захоплював Крим і не вбивав тисячі людей наДонбасі, він не літав бомбардувати Алеппо. Це робили звичайні солдати, синизвичайних громадян. Тих, які люблять вчити усіх навколо, «как обустроить жизнь».І навіть якщо декілька одиниць з більше ста мільйонів любителів «бояришніка»будуть говорити, що вони проти війни, що «Крим – це Україна», а Путін – сатрап, якого треба скинути, тонаступними їхніми словами будуть «ви неправильно робите… те і те». І так самобудуть вчити, як любити Україну, бо взагалі, мишебратья. Так-так, це не тільки86-90 відсотків «русскіх» так говорить, а цілком ліберальні опозиціонери. Ізгодом все знову повертається до дружби, а там і русскій язик, навіщо кордони, навіщо НАТО,Севастополь – город русской слави і т.д.
Бо не існуєдобрих ворогів. Громадяни РФ привели до влади Путіна і ко. І підтримують йогоодноголосно і одностайно. Російська Федерація – агресор і ворог. А країна – це громадяни,люди, вороги. І це треба вже сприйняти і зрозуміти.
Бо інфантильна дружбаз тим, хто завтра буде вказувати, якою мовою розмовляти і як називати міста ісела, який напрямок обрати – шлях дочергової катастрофи.
Навіть якщо вінмило усміхається і співає пісні «скажи, чей Крым» і пускає сльозу на Майдані.