Більшість норм виписано у спосіб, що значно ускладнює досягнення мети покарання таких осіб. Не в останню чергу, у зв’язку з цим формується іще більш недосконала правозастосовна, у тому числі судова, практика. Зокрема, винуватці більшості резонансних випадків жорстокого поводження з тваринами, щодо яких було розпочато кримінальні провадження, зрештою були виправдані на стадії судового розгляду. Не став винятком і кейс Олексія Святогора.

У ньому однією зі стратегічних помилок стала кваліфікація кримінального правопорушення: інкримінували виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, відповідальність за що передбачена статтею 300 КК України. Між тим, суд не знайшов у його діях складу злочину, мотивуючи це тим, що відповідні репліки обвинуваченого мають усний характер, а тому можливість притягнення до відповідальності за відповідною статтею відсутня. Більше того, якщо аналізувати відповідну статтю КК, предметом злочину є твори, що пропагують культ насильства і жорстокості, що характеризуються такими ознаками: а) становлять собою матеріальний предмет, тобто матеріалізовані у формі писаних чи відповідно розмножених (надрукованих) текстів, фільмів, магнітофонних записів, комп'ютерних програм на носіях інформації; б) їхній зміст полягає у демонстрації актів насильства і жорстокості (сцени та епізоди з проявами садизму, тортур, катування, смакуванням страждань жертви, безжальності тощо в таких творах становлять головну частину сюжету); в) призначаються для пропаганди культу насильства і жорстокості. Об'єктивна сторона злочину може полягати у ввезенні відповідних матеріалів в Україну; виготовленні; зберіганні; перевезенні; збуті;розповсюдженні; примушуванні до участі в їх створенні.

Беручи до уваги обставини справи, мали місце підстави стверджувати як про необхідність з боку правоохоронців кваліфікувати такі дії іншим чином, так і працювати над системними змінами до законодавства. Водночас, загалом наразі має місце складність у притягненні так званих "догхантерів" до відповідальності й з огляду на те, що процес доказування ускладнюється необхідністю фіксування їхніх дій та встановленням причинного взаємозв’язку між шкодою, завданою тварині та наслідками для її життя й здоров’я. Непоодинокими є випадки перекваліфікації відповідних дій з кримінального правопорушення на адміністративне, як відбулося в резонансній історії з одним із хмельницьких чиновників. Тоді стало відомо про те, як директор Державного архіву Хмельниччини, прив’язавши пса до авто, тягнув його по дорозі. В результаті порушник обійшовся незначним штрафом. 

Причиною цього, на думку експертизи та слідства у справі, стала відсутність у собаки каліцтва та ускладнень стану здоров’я. Хоча, такі висновки і є доволі сумнівними, зважаючи на те, що помітити факт завдання шкоди здоров’ю тварини можна було неозброєним оком. У вказаному випадку можна говорити також про ймовірність задіяння певних суб’єктивних факторів, що справили вплив на результати експертизи й слідства. Однак, справедливим буде відзначити, що й самі по собі норми КК України роблять можливими подібні "маневри", беручи до уваги відсутність значного різноманіття кваліфікуючих обставин". 

Це означає, що реальне притягнення до кримінальної відповідальності може настати у випадках, коли докази практично неможливо спростувати, а отже — "розвалити" справу. Так відбулося в одному із резонансних випадків жорстокого поводження з котом, якого викинули з п’ятого поверху, після чого "добивали" об асфальт. Загалом же, згідно з даними офіційної статистики Офісу Генерального прокурора України, у 2020 році за фактом жорстокого поводження з тваринами було відкрито всього 222 кримінальні провадження. "Водночас, лише у 49 із них було повідомлено про підозру і у 48 скеровано провадження до суду. Як бачимо, статистика досить показова в частині "ефективності" досудових розслідувань. Адже, як демонструє практика, у разі, якщо існує достатня кількість матеріалів, які можуть бути доказами вини особи у вчиненні кримінального правопорушення, з повідомленням про підозру немає підстав зволікати. Таким чином, у більшості із вчинених порушень за минулий рік навряд чи буде результат у вигляді повідомлення про підозру винуватцям, а відтак, і притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Відключити

У цілому, на сьогодні законодавство передбачає кілька шляхів покарання таких осіб. По-перше, за ч. 1 ст. 299 КК (жорстоке поводження з тваринами, нацьковування їх одне на одного, поширення матеріалів із закликами до жорстокого поводження) передбачено арешт на строк до 6 місяців або обмеження волі на строк до 3 років. Натомість, згідно із ч. 2 ст. 299 КК, ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього або неповнолітнього, караються обмеженням волі на строк від 3 до 5 років або позбавленням волі на строк від 3 до 5 років. Якщо ж дії, передбачені ч. 1 і 2 цієї статті, вчинені з особливою жорстокістю або у присутності малолітнього чи неповнолітнього, або щодо двох і більше тварин, або повторно, або групою осіб, то йдеться про покарання від 5 до 8 років ув'язнення. По-друге, може мати місце й адміністративна відповідальність. Наприклад, стаття 174 КУпАП за стрільбу з вогнепальної, холодної метальної або пневматичної зброї в населених пунктах і в не відведених для цього місцях, під яку підпадає і відстріл безпритульних собак, передбачає лише штраф від 1700 до 2550 грн. із конфіскацією зброї та бойових припасів до неї. Поряд з цим, стаття 89 КУпАП передбачає відповідальність за жорстоке поводження тваринами та його пропаганду у вигляді накладення штрафу до 5100 грн.

Як бачимо, окрім стилістики викладу норм, яка сама по собі ускладнює доказування, предметом уваги законодавця в найближчому майбутньому має стати також і рівень санкцій, які на даний час не достатньо "мотивують" до дотримання встановлених вимог. Водночас, доти, доки законодавчі норми залишаються незмінними, основним, на що варто звернути увагу правоохоронним органам, є доцільність тієї чи іншої правової кваліфікації, з огляду на конкретні обставини, а також забезпечення якості та ефективності досудового розслідування.