Хіросіма і Нагасакі української державної допомоги
20 листопада 2018 року у сфері державного управління фінансами відбулась подія, яка залишилася поза увагою ЗМІ та пройшла фактично непоміченою, за виключенням безпосередніх учасників подій.
Йдеться про прийняті Антимонопольним комітетом України перші два рішення про визнання державної допомогу суб’єктам господарювання не допустимою для конкуренції та про повернення такої допомоги до бюджету у повному обсязі.
Відтепер, в особі Вінниці та Житомиру, ми маємо два яскравих приклади – застереження, що відбуватиметься з державною допомогою, не сумісною з конкуренцією.
Відповідно до рішень Комітету №№ 652-р та 654-р, державна допомога, надана Департаментом енергетики, транспорту та зв’язку Вінницької міської ради Комунальному підприємству «Вінницька транспортна компанія» та Управлінням житлового господарства Житомирської міської ради - Комунальному підприємству «Автотранспортне підприємство 0628», має бути припинена та повернута до бюджету.
Загальний обсяг допомоги, яка за рішенням АМКУ підлягає поверненню, становить 426,8 млн грн.
З текстів рішень Комітету зрозуміло, що основою для прийняття ним таких рішень стало надання органами місцевого самоврядування невиправданих вибіркових переваг підприємству – перевізнику та підприємству – надавачу послуг у сфері поводження з побутовими відходами.
Цікаво, що якби Комітет розглядав аналогічні питання ще якихось півтора роки тому, коли Закон України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» ще набрав чинності, то справа закінчилася максимум рекомендаціями Вінницькій та Житомирській ОДА припинити вчиняти дії, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
Однак, усіляко вітаючи перехід АМКУ від «висловлення глибокого занепокоєння» щодо стану державного субсидування бізнесу до повномасштабних та рішучих «наземних операцій», не можна оминути питання доцільності та пропорційності заходів, які вживаються.
Так, з рішення № 652-р (Вінниця) виходить, що з 407,772 млн грн., повернення яких вимагає АМКУ, підприємство «Вінницька транспортна компанія» фактично отримало лише 6,2% - 25,19 млн грн. Загальну ж суму у обсязі 407,772 млн грн. підприємство мало освоїти протягом 6 років – з 2018 до 2023 рр.
У рішенні ж № 654-р (Житомир) взагалі не йдеться про факт отримання підприємством «Автотранспортне підприємство 0628» жодної з 18,99 млн грн., повернення яких вимагає АМКУ. При цьому, програмою передбачалось надання зазначеному підприємству підтримки на закупівлю спецтехніки та запчастин до неї у обсязі 22,8 млн грн. протягом 3 років – з 2018 до 2020 рр.
Як відомо, прийняття уповноваженим органом рішення про повернення незаконної державної допомоги не має на меті накладення штрафних санкцій та не є ними по суті. Ідея повернення незаконної державної допомоги полягає у відновленні ситуації на ринку, яка існувала до моменту надання державою допомоги, яка спотворила конкуренцію.
Звідси виникають питання:
1. Чим керувався та яку мету переслідував Комітет, приймаючи рішення про повернення комунальними підприємствами допомоги, яку вони фактично не отримували?
2. Як складеться судова практика оскарження заінтересованими особами рішень АМКУ про повернення незаконної допомоги?
3. Чи буде повернуто до бюджету бодай 1 гривню незаконної державної допомоги?
