Як питання розвитку інфраструктури на Одещині впливає на національну безпеку

Путін може наважитись на сценарій блокади чорноморських портів України із розігруванням «карти сепаратизму» на півдні Одещини, і також – із захопленням острову Зміїний та об’єктів інфраструктури у цьому районі. Щоб не допустити такого сценарію, влада має негайно вирішити ті інфраструктурні проблеми, що накопичувались в регіоні роками та десятиріччями.

В Україні 10 липня завершились військові навчання «Сі Бриз-2021», які були наймасштабніші за всю історію проведення таких навчань в нашій країні. Учасниками «Сі Бриз-2021» стали 30 країн, для проведення цих маневрів були залучені майже 5 тисяч військовослужбовців, більше 30 літаків і вертольотів та 33 військові та патрульні кораблі.

Ціллю навчань «Сі Бриз-2021» було забезпечити свободу судноплавства в Чорному морі, зокрема до портів України, і ці маневри досягли своєї мети. Головне управління розвідки нашого Міноборони повідомляло, що Росія була вимушена вивести із баз в окупованому Криму весь свій Чорноморський флот для стеження за ходом навчань «Сі Бриз», і причина такого авралу окупантів – вони зрозуміли, що у них банально не вистачає кораблів, щоб просто стежити за підрозділами Збройних Сил України та НАТО, не те щоб протистояти напряму. 

Окремо варто підкреслити: для участі в навчаннях «Сі Бриз-2021» наші партнери по НАТО змогли у стислий час зосередити компактне та потужне угруповання у чотири кораблі – один есмінець та три фрегати із керованим ракетним озброєнням, і такого угрупування виявилось цілком достатньо, аби РФ не мала змоги перейти до сценарію прямої блокади українських портів Чорного моря, за прикладом «Азовської блокади».

Але тут ми говоримо про сценарій відкритої агресії, за якої би РФ діяла «із відкритим забралом». Але, як ми знаємо, Путін звик діяти підступно, у притаманній йому манері «гібридної війни». Наші Збройні Сили, і наші країни-партнери це розуміють. 

Тому – в рамках «Сі Бриз-2021» був відпрацьований і екстремальний сценарій дій, на випадок, якби нашій армії довелось би діяти проти російсько-терористичних військ на півдні Одеської області. 

Сценарій для Одещини

Справді, прес-служба Генерального штабу України повідомляла, що "багатонаціональні сили берегової компоненти «Сі Бриз-2021» провели операцію зі стабілізації у кризовому регіоні". За цим сценарієм, кремлівські маріонетки вирішили проголосити нову «квазі-республіку» на півдні нашої країни, захопили автотраси, порти та аеродром у регіоні наші Збройні Сили у взаємодії з підрозділами Корпусу морської піхоти США, збройних сил Грузії та Молдови отримали завдання вибити кремлівських бойовиків із нашої території. За сценарієм навчань, наші військові у взаємодії з партнерами успішно перемогли агресора на нашій землі. 

Фактор Зміїного та Ізмаїлу

Тому тут варто обговорити інші питання. Перше – наскільки взагалі реалістичним є сценарій, що Кремль може наважитись на створення чергової «терористичної республіки» на півдні України? За оцінками експертів, один із можливих сценаріїв блокади чорноморських портів нашої країни, на який може наважитись Кремль – це захопити острів Зміїний, і також – інфраструктуру портів котрі знаходяться поряд, наприклад – ті ж порти «Білгород-Дністровський», «Рені» та «Ізмаїл», і створити в цьому районі те, що військові називають «зону закритого доступу», а простою мовою можна буде назвати «Сомаліленд», із-за засилля бойовиків. Через острів Зміїний пролягає судноплавний маршрут від «Великої Одеси» до Стамбулу, тому цей район – найбільш уразливий для «підпорогових дій» Кремля.

Тим більш, що наші Військово-Морські Сили не мають можливостей контролювати усю українську частину акваторії Чорного моря. А комплекси «Нептун» та Bayraktar TB2, котрі дозволять нашим військовим контролювати води України, стануть на бойове чергування в складі ВМСУ по факту не раніше другої половини 2022 року. 

Друге і головне питання – а наскільки ймовірно, що Кремль наважиться розігрувати саме «карту сепаратизму», щоб атакувати південь України? За сумною «класикою жанру», підстави використовувати «карту сепаратизму» є, коли в регіоні наявні хронічні соціально-економічні проблеми. І на жаль, у випадку півднем саме Одеської області, котрий є по суті портовим регіоном, маємо таку невтішну картину. 

Наприклад, за 2020 рік перевалка вантажів у порту "Ізмаїл" впала на 25% або до 3,24 млн тонн, і це при тому, що основу перевалки складають зернові місцевих фермерів, яким накладно вести свій вантаж на перевалку до «Великої Одеси». 

По іншим портам регіону – показники ще гірші: перевалка вантажів в порту Білгорода-Дністровського скоротилась на 35% або взагалі до 75 тисяч тонн, у порту "Рені" - упала на 32% або до 780 тисяч тонн, "Усть-Дунайськ" - упала на 65% або до 24,4 тисяч тонн. Це – занадто малі показники, щоб забезпечувати розвиток економіки в південних районах Одеської області.

При цьому є хронічні проблеми із забезпеченням транспортної зв’язності між півднем Одещини та самою «Південною Пальмірою», не кажучи уже про зв’язок з іншими регіонами України. Наприклад, місцевих жителів не вдовольняє, що пасажирське сполучення залізницею між Одесою та Ізмаїлом – невпинно скорочується. А обласна влада – намагається отримати від центральної влади допомогу у відновленні аеропорту "Ізмаїл", котрий би міг приймати пасажирські авіарейси для розвитку «внутрішнього туризму».

Звісно, національна безпека в першу чергу тримається на міцності Збройних Сил України. Але з іншої сторони, влада нашої країни – Кабмін вцілому та Мінінфраструктури зокрема – мають також докласти зусиль до того, щоби «вирівняти» ситуацію так, щоб у Кремля не було жодних підстав навіть гіпотетично розігрувати «карту сепаратизму» на півдні Одещини. 

Поки що єдиний існуючий план для регіону – це віддати порти на Одещині в концесію чи на приватизацію, без жодної участі держави у майбутньому таких об’єктів, але ж – цього мало.

Що робити

Для початку – наш уряд має сформувати цілісний план розвитку інфраструктури в Одеській області, котрий би об’єднав у єдиний механізм роботу автомобільних шляхів, залізниць, морських портів та летовищ. Наш уряд та Мінінфраструктури у такий план можуть прописати відновлення аеропорту в Ізмаїлі як «об’єкту спільного користування», тобто – щоб таким летовищем за потреби могли б користуватись наші ЗСУ. І також – прописати створення пунктів базування для наших Військово-Морських Сил на потужностях портів півдня Одещини.

Питання розвитку інфраструктури у Причорноморському регіоні стало питанням національної безпеки, і це зобов’язує нашу владу докладати подвійних зусиль для «інфраструктурного розвитку» регіону.