Утім, справді частково, і український приклад це вдало довів. Ми не оцінюватимемо, чи добре це, чи погано, а постараємось показати справжні зміни.

По-перше, російське вторгнення в Україну 24 лютого показало наскільки важливим є інформаційний компонент зовнішньої політики США та взаємодія зі ЗМІ у ній. Фактично впродовж кількох місяців до вторгнення американський уряд провів небачену досі інформаційну роботу, яка вже не доповнювала, а повноцінно формувала зовнішньополітичні рішення Штатів. До цього американські «полісімейкери» не використовували медіа як інструмент формування зовнішньої політики впродовж такого тривалого періоду. Важливо зазначити, що раніше інформація подібного штибу не була настільки публічною, що теж створює певний прецедент. 

По-друге, у звʼязку з аргументом, наведеним вище, зовнішня політика США почала краще корелювати із думкою американського суспільства. Так, можна сказати, що на початку кожної військової кампанії в американців виникає підйом відчуття національної гордості. Так, можна також сказати, що це очікуваний ефект вищезгаданої інформаційної підготовки, і це частково є правдою. Однак, на відміну від інших подібних ситуацій, тут американське суспільство вимагало конкретних дій і знало, чого хоче від адміністрації Байдена. Звісно, ми не говоримо про маргінальні суспільні групи, а про статистичну більшість. 

По-третє, війна в Україні змінила підхід до збору аналітичних даних та даних розвідки для формування зовнішньої політики США. Мабуть, зараз вже доволі відомим є факт того, американська розвідка прогнозувала падіння Києва за три дні після початку повномасштабного вторгнення. Зрозуміло, що в американських політичних колах значно недооцінювали стан українського війська. Однак коли реальність довела протилежно інше, у Держдепартаменті та ЦРУ переглянули процедуру та процес збору розвідувальних даних, що використовуються для зовнішньополітичної діяльності. Фактично можна сказати, що Україна переплюнула американську розвідку, а це вже варто багато чого, оскільки залучення США у тому чи іншому конфлікті будується саме на розвідувальних даних.

По-четверте, повертаючись до зовнішньої політики Обами, американська зовнішня політика стала більш активною, і це для нас дуже важливо. Адміністрація Байдена змогла побачити можливості для себе і Заходу у перемозі України, і тому почала активніше залучатись до процесу. Натомість Обама у 2014 році у Євромайдані такої можливості не побачив, і буквально проковтнув анексію Криму. Абсолютне небажання діяти активніше щодо України призвело до відомих наслідків, а спроби Дональда Трампа маніпулювати проблемами нашої країни лише заради своєї вигоди завдали глибшої шкоди всій ситуації. Теперішня ж ситуація чітко дає зрозуміти: Сполучені Штати не полишають нас осторонь, хоч і надалі є простір для покращення.

Відключити