14 квітня 2016 року Верховною Радою України було прийнятопостанову «Про Кабінет Міністрів України » . 257 голосів і у насновий Прем’єр-міністр і, звісно, оновлений склад КабМіну. Крім цього, нестійкоюбільшістю з декількох спроб було затверджено Програму діяльності нового КабМіну(проект Постанови Верховної Ради № 4426). В новому КабМіні залишаться на своїхпосадах: С.Полторак (МінОборони), П.Клімкін (МЗС), А.Аваков (МВД), Ю.Стець(МінІнформполітики) та наш старий знайомий П.Петренко (МінЮст). Щодо перших двох,то їх кандидатурі відповідно до положень Конституції України запропонованіПрезидентом України (проекти постанов Верховної Ради №№ 4421 та 4422відповідно). Тобто залишаються ті, до кого у громадянського суспільства таекспертних кіл було більше всього нарікань за непрофесійність, імітацію реформ(на тлі імітації бурхливої діяльності з використанням адміністративного імедійного ресурсів) та евроінтеграційних устремлінь, їх правового забезпечення,бездіяльність та відверті диверсійні кроки щодо правової системи України.
До призначення В.Гройсмана Прем’єр-міністром багатьом здавалисяне зрозумілими його кроки щодо то згоди очолити Уряд і сформувати його склад,то відмови, знову торгів та чергової згоди. Тепер вже Прем’єра можна зрозуміти:відповідно до абзацу 4 статті 114 Конституції України члени КабінетуМіністрів України призначаються Верховною Радою України за поданнямПрем’єр-міністра України (окрім тих, кандидатурияких подаються Президентом) . Тобто заяви В.Гройсмана(тоді ще як гіпотетичного Прем’єра) були ні чим іншим, як намаганням реалізуватиконституційні повноваження щодо формування КабМіна за власним баченням назасадах професійності та близькості у поглядах щодо здійснення тих чи іншихпланів щодо старту реформ, курсу розвитку країни, консультаціями із зовнішнімипартнерами України тощо. Хто ж погодиться на чемодани без ручки, які будутьвисіти амбітним тягарем у здійсненні реформаторських кроків, якщо, звісно, такікроки замислюються авторами «політичної кризи» березня 2016 року таініціаторами переформатування Уряду).
Тобто на сьогодні гвардія А.Яценюка тимчасово зачепиласяза крісла внаслідок кулуарних кадрових домовленостей за рахунок знаходженнянеобхідних голосів для формування Уряду наумовах Президента України з відкиданням попередніх огріхів та непрофесіоналізмуу власній діяльності. Тим часом спостерігаємо, що Адміністрація Президента востанній тиждень усіляко намагається перехватити у Уряду ініціативу щодо реформ,що, начебто, має надати Уряду статус технічного виконавця (чи «перехідного» «доосіннього» КабМіну?). Тому підтвердженням є активізація діяльності Національноїради реформ під головуванням Глави АП Б.Ложкіна. На цьому заході (19 квітняц.р.) представлено «Пропозиції до плану першочергових дій щодо реформуваннякраїни в найближчі 100 днів» (пакет «20 реформ», тексту документу поки що неоприлюднено). Саме 100 днів. А потім що? Також проектний офіс Національної радиреформ підготував звіт за 1 квартал 2016 року – «Моніторинг прогресу реформ»(документ також ще не оприлюднений). На кого розраховані ці документи? Звісно,у наукового співтовариства стійке алергічне несприйняття бурної імітації реформвід прошлого складу КабМіну автоматично поширюється і на новий склад, неоминаючи і Адміністрацію Президента. Ці «козирі» (документи) було підготовленояк раз до відставки Уряду з метою підкріпити ідеями новий склад, показатиіноземним партнерам (передусім, США) «суттєвий прогрес» у, поки що,започаткуванні реформ. А майстри імітації реформ (безпосередні виконавці) залишилисьна місцях і, гадаємо, справляться з поставленим завдання окозамилювання підгаслами «прискорення реформ», «євроінтеграції» тощо. Неперевершені майстриімітації реформ та жонглювання «європейським досвідом», наприклад, є у МінЮсті.
Будь-які реформи потребуватимуть їх правовогозабезпечення. Не вдаючись у подробиці того, що реформуванням і стратегічнимрозвитком господарського законодавства завжди опікувалось Мінекономрозвитку,МінЮст не зміг втриматися (з різних причин, в т.ч. і отриманих завдань від «кураторів»керівництва МінЮсту), щоб не запропонувати «своє бачення» реформуваннягосподарського законодавства шляхом його декодифікації (із запилених полицьбуло взято багато наробок 2005 та 2008 років – періоду параду ініціатив щодоскасування Господарського кодексу, з деяким оновленням, доданням гасел «євроінтеграція»,«спрощення», дерегуляція» тощо). На рецептах реформування господарського законодавствадиверсійним способом від групи народних депутатів України ми вже зупинялися(див.: Об ошибках взаконопроектной работе или «неуд» по нормотворчеству ), тож приділимотрошки уваги МінЮсту, адже попри відсутність у сфері діяльності МінЮсту питаньудосконалення господарського законодавства, саме це Міністерство взялося зазавдання, яке, за твердженням представників того ж МінЮсту, виконати в рамкахЗакону (тут: Закон України « Про засади державної регуляторної політики у сферігосподарської діяльності ») не є можливим з огляду на необхідність проведеннятитанічної роботи щодо оцінки регуляторного впливу Господарського кодексу, защо, навіть, не беруться «кишенькові» при МінЮсті установи по типу усілякихцентрів комерційного права.
Не знайшли відверто бредові ідеї МінЮсту (голосом якихвиступив заступник Міністра юстиції з питань європейської інтеграції С.Пєтуховза підтримки Міністра на окремих промо заходах, націлених на прищепленнясуспільству хибних уявлень про європейський досвід регулювання економіки, проначебто «правові перешкоди у залученні інвестицій», якісь «складнощі удіяльності суб’єктів господарювання», наявність проблем в управлінні державноювласністю тощо) свого відображення у прийнятій Верховною Радою Програмідіяльності Кабінету Міністрів України, хоча вона і має досить загальнийхарактер та її метою є окреслення лише напрямів діяльності нового Уряду безконкретизації механізмів досягнення поставлених завдань. Почекаємо нові робочідокументи з наявною конкретикою (на відміну від Адміністрації Президента КабМінпредставить своє бачення програми реформ до початку травня 2016 року).
4 – 8 квітня 2016 року пройшли засідання так званої «Робочоїгрупи» «Модернізація правового регулювання умов ведення бізнесу в Україні»(зауважимо, і тут термін «господарська діяльність» всіляко уникається),сформованої в найкращих традиціях дореволюційних урядів – адміністративним рішеннямМіністерства з наближених до МінЮсту осіб з «правильною» позицією, адвокатів,менеджерів грантоїдних проектів, чиновників міністерств тощо. При цьому уфірмовому стилі МінЮсту було проведено імітацію залучення «широкого» колафахівців з господарського права, які, звісно, опинилися у меншості. Повністюбули проігноровані корпоративні юристи провідних підприємств країни, підприємствокремих галузей промисловості, тобто виробничого сектору економіки в угоду секторуторговельно-спекулятивному (фахівці з фондового ринку тощо). Звісно,корпоративні юристи не вкладаються в модель МінЮсту щодо захисту прав бізнесу,і лише здивування викликають поки що несміливі заяви щодо необхідності надатиправо представляти в судах права юридичних осіб лише … професійним (читайте – підконтрольнимМінЮсту та його атестаційному апарату) адвокатам.
Повертаючись до теми імітації бурхливої діяльності,користуючись розісланим «дайджестом» від імені «Робочої групи», лише пройдемосяпо підсекціях. Перша підсекція (її назва не вкладається в жодні рамки правовоїдійсності): «Публічні і адміністративні засади комерційної діяльності». Адміністративнадіяльність не є публічною? Хочеться задати ще одне питання: що таке комерційнадіяльність та скільки ще часу МінЮст буде оперувати незрозумілиминенормативними термінами, під які можна вміщувати будь-яке наповнення (проігнорування понять господарської та підприємницької діяльності знов умовчимо).У вказаному розділі пропонується відкласти обговорення глави 1 Господарськогокодексу до прийняття концептуального рішення Робочою групою щодо необхідностістворення нового базового НПА в сфері комерційної діяльності. Не вдаючись утехніко-юридичний аналіз та не чіпляючись до наведеного формулювання завданнявідмітимо, що простежується намагання «Робочою групою» виправити раніше згаданупомилку, яка зводить всю діяльність ініціаторів та зацікавлених осіб нанівець –відсутність легального закріплення поняття «комерційна діяльність» (звісно,тоді всі приватні зацікавлені установи з приставкою «комерційний» у прив’язці дослова «право» стануть профільними, що надасть змогу не тільки жати нивуМінЮста, а і виходити на КабМін та спробувати штурмувати своїми «ініціативами»і інші міністерства). То який такий нормативно-правовий акт панове намагаютьсястворити? Невже Комерційний (чи торговельний, чи спекулятивний) кодекс? Ця ідеябула похована ще в процесі роботи над Господарським кодексом, але зараз комусьздалася актуальною з огляну на вищесказане.
Тут простежується також одна ідеологічна деталь:Господарський кодекс – нормативний акт, який регулює публічні економічні відносини,в тому числі з приводу впорядкування державного впливу на економіку, а такожйого завданням є регулювання виробничих відносин, які є невід’ємною частиноювідносин господарських. А якщо ми намагатимемося впорядкувати міфічні «комерційні»відносини, то чи входитимуть до предмету його регулювання виробничі відносини?Посередницькі, торговельні, спекулятивні відносини входитимуть однозначно, авиробничі як базисні для будь-якої економіки вже можна і відкинути?
Далі в дайджесті пропонується виключити цілі главиГосподарського кодексу звівши нанівець його регулюючий потенціал (так простіше будеставити питання про його недоцільність та відсутність специфічного колавідносин, які він покликаний врегульовувати). «Майнова основа комерційноїдіяльності» взагалі видається нісенітницею. Яка у торговельної, посередницькоїчи спекулятивної діяльності може бути майнова основа окрім зручного офісу, зв’язківна таможні та в держапараті? Ну ще може бути там штат юристів-мінімізаторівтощо, які і є авторитетною думкою для МінЮста щодо скасування Господарськогокодексу. «Організаційно-правові форми», які розглядаються на засідання «Робочоїгрупи» вже не варто розглядати з огляду на те, що ця царина є найуспішнішимприкладом необґрунтованого дуалізму в регулювання (в Цивільному кодексі є тежнорми щодо суб’єктів господарювання) та відвертого дерибану регулюючогопотенціалу Господарського кодексу – від прийняття окремого Закону проакціонерні товариства до обговорення нових редакцій Закону про господарськітовариства або про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю.Однак, місце цих норм саме в Господарському кодексі. І знову тут звернемося доєвропейського досвіду. Тематична підгрупа «Зобов’язання» - виключити глави19-21, начебто, у зв’язку з наявністю аналогів у Цивільному кодексі. Але,наприклад, ще 2005 року група юристів та експертів, в т.ч. з числа Міністерстваюстиції Латвії, прийшла до висновку про необхідність доповнення Комерційногозакону розділом про комерційні угоди! Навіщо це? На думку ініціаторів, правоверегулювання Комерційного закону (не плутати з нашим збоченим сприйняттямтерміну «комерційний») без частини про комерційні угоди є неповним та лишечастково відповідає існуючій в Латвії системі дуалізму приватного права.Головним завданням комерційного права є спрощення та прискорення комерційного обігута одночасне забезпечення стабільності цього обігу, підвищення довіри таступеню відповідальності комерсантів! Не нагадує предмет Господарськогокодексу, ні? Далі – більше. Умови про угоди, які містяться в Цивільному законі Латвії,відносяться … до всіх суб’єктів права, в основному до приватних осіб, які не є комерсантами(див.: http://arhiv.bb.lv/index.php?p=2&i=3209&s=90&a=117332&v=print).Тобто, в результаті дискусії саме на прикладі розмежування угод в Латвіїприйшли до висновку про необхідність окремого (спеціального) регулюваннягосподарського обороту. А ми підемо у зворотному напрямку?
Вже не будемо звертати увагу на відсутність володіннябазовою термінологією у «модераторів» підсекцій так званої «Робочої групи» приМінЮсті, навички складання підсумкових документів тощо. На це не вистачить об’ємуі двох статей. Залучення непрофесіоналів до суперважливого для країни процесу удосконаленнягосподарського законодавства може дорого коштувати у майбутньому. Одневідзначимо, можна з вірогідністю 99,9% спрогнозувати результати роботи цієїгрупи і основний висновок: Господарський кодекс безапеляційно підлягатимескасуванню. Ці результати стали зрозумілими ще з першого публічного заходуМінЮста кінця листопада 2015 року, тобто з самого початку.
Оцінка діяльності КабМіну та разом з ним і старому-новомускладу МінЮста (в особливості проваленого одним із заступників Міністранапрямом) була надана на засіданні Верховної Ради України 16 лютого 2016 рокутоді ще Головою Комітету з питань європейської інтеграції І.Геращенко, ізводилася буквально до того, що в Уряді А.Яценюка незадовільний рівень діалогупрофільних міністерств, зокрема і заступників міністрів з питань європейськоїінтеграції ( див.: http://iportal.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/6125.html ). Шановна Ірино Володимирівно, та цимзаступникам просто ніколи займатися виконанням прямих своїх обов’язків.Загалом, Верховною Радою робота КабМіну була оцінена негативно 247 голосами,однак логічна крапка в бурхливій імітації реформаторської та євроінтеграційній діяльностіКабМіну поставлена не була, як того вимагало громадянське суспільство.
І.Геращенко на новій посаді вже менше часу зможеприділяти уваги роботі профільного Комітету Верховної Ради, однак у нас тепер єВіце-прем’єр-міністр із питань європейської та євроатлантичної інтеграціїУкраїни (І. Климпуш-Цинцадзе ), яка і має стати тим «запобіжником»пересмикування європейського досвіду при реалізації вузьковідомчих інтересівокремих чиновників.
Приємно, що на публічних заходах, які ініціює Мінюст, недивлячись на «зону відповідальності» С.Пєтухова, вже не звучать словосполучення«євроінтеграція», «європейський досвід» та «вимоги міжнародних інституцій» якпідстав для скасування Господарського кодексу України. Немає і посилань на «дорожнюкарту» правової реформи в Україні – Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.З першими двома зрозуміло – апелювати ні до чого, а прийняття Господарськогокодексу Королівства Бельгія в 2013 році зробило МінЮстівське (і окремих цивілістів)«такого в ЄС немає» як мінімум некоректним. Ну а щодо «вимог міжнароднихінституцій», то «підстава» з’явилася звідти, звідки її не ждали. В пунктів 163(сторінка 78) Доповіді Міжнародного Валютного Фонду по країні № 16/30 «Україна.Звіт про надання технічної допомоги – огляд управління державними фінансами»(січень 2016 року) відзначено необхідність «провести комплексне реформування окремих чиннихзаконодавчих та нормативних актів, включаючи, зокрема, Господарський кодекс таЗакон про власність. Тобто не скасування, а реформування як цього вимагаєсправжній (без МінЮстовських інтерпретацій) європейський досвід, якщо хтось зчиновників намагається його вивчати хоча б поверхово, хоча простіше це «доручити»наближеним до Міністерства приватним установам, які, звісно, видадуть «на гора»«правильний» європейський досвід відповідно до замовлення. Тут, звісно, малосяна увазі законодавство про власність, так як Закон про власність з подачіцивілістів та МінЮста був скасований ще в 2007 році ( див .: https://www.imf.org/external/lang/ukrainian/pubs/ft/scr/2016/cr1630u.pdf ). Чи не час підтримати ініціативуміжнародної інституції і не закривати очі скасуванням Господарського кодексу напрорахунки у роботі старого-нового складу МінЮсту?
Так, відверто корупційний підхід до формування КабМіну затак званими «квотами» надає карт-бланш чиновникам на відповідні за стилем дії,які мають ознаки корупційних. Деякі із заступників міністрів юстиції прямозв’язані з одіозними олігархами за попередніми місцями роботи. Гадаємо, цейзв'язок обірвався з призначенням на високі посади? Не будьмо наївними, такогоповороту український політикум не знатиме ще довгий час, а отже під виглядом«політичних домовленостей» та незрозумілих антиконституційних «квот»олігархічний влив на КабМін (і на розвиток правової системи України)зберігається.
То які ще аргументи слід навести проти взяття до нового(більш прогресивного та професійного за попередніми оцінками) складу КабМінучемоданів без ручки? Які зміни в політичній системі країни мають відбутися длястворення надійного заслону імітаторам та популістам? Вихід вбачається лише водному – чітко встановити завдання та компетенцію для МінЮсту, усунути його відформування політики щодо правового забезпечення економіки, кодифікаціїпублічного економічного (господарського) законодавства шляхом переданнявідповідних функцій Мінекономрозвитку із загальною координацією цих процесівзбоку нової посади Віце-прем’єр-міністра з питань європейської інтеграції,встановлення чіткої взаємодії з відповідними Комітетами ВР України, в томучислі з Комітетом з питань європейської інтеграції.
За висловом ще тоді кандидата на посаду ПремєраВ.Гройсмана, на шляху роботи Уряду можуть стати три загрози – корупція (1),неефективність державного управління (2) та популізм (3). У діяльностіпопереднього складу МінЮсту, який чемоданом без ручки перекочував до новогоскладу Уряду, є ознаки всіх трьох перешкод, то що з цим маємо робити? Чекатиосені чи переформатування складу окремих Міністерств через 100 днів на тліпублічної оцінки діяльності/бездіяльності/злодіянь із можливістю повторенняквітневого фінта із скасуванням постанови Верховної Ради про визнаннядіяльності КабМіну А.Яценюка незадовільною? Нова традиція як мінімум насторожує(хоча і не дозволить формально звалювати всі гріхи на «попередників»).
Вихід вбачається у приверненні уваги Прем’єр-міністра доневиконання окремими посадовими особами МінЮсту своїх прямих обов’язків, адміністративнимчином – прямим розпорядженням припинення бурхливої діяльності МінЮсту щодо «реформування»господарського законодавства та формуванняна базі Мінекономрозвитку відповідної робочої групи із залученнямкорпоративних юристів, науковців, фахівців у галузі господарського (а нецивільного, трудового тощо) права, іноземних спеціалістів, які не були зв’язаніспільною діяльністю з МінЮстом. За висловом новообраного Прем’єра, зарадиефективності перетворень він відкоригує напрями роботи відомств, які впливаютьна курс економіки. То ось Вам конкретний приклад, де саме і що треба відкоригувати.
Загалом, хай щастить новому УрядовіУкраїни, але старі чемодани без ручки прийнято викидати на смітник.