Пільги для енергетичного відновлення: нові можливості та перспективи водневої стратегії
Затвердження урядом України переліку енергетичного обладнання, звільненого від ПДВ та ввізного мита, в рамках угод, фінансованих Фондом підтримки енергетики, є важливим кроком у забезпеченні швидкого відновлення критичної енергетичної інфраструктури, яка постраждала внаслідок військових дій. Такі рішення є не лише реакцією на нагальні потреби енергетичного сектору, але й демонструють гнучкість нормативно-правової бази України у відповідь на зовнішні виклики.
Податкові пільги як стимул для відновлення енергетичної інфраструктури
Звільнення енергетичного обладнання від ПДВ та митного збору є ключовим стимулом для залучення міжнародної донорської допомоги та іноземних інвестицій. У цьому контексті, ініціатива, запропонована Міністерством енергетики, відображає прагнення уряду створити максимально сприятливі умови для модернізації енергетичного сектору. Враховуючи значну кількість зруйнованих об’єктів інфраструктури, таке рішення дозволяє швидше постачати необхідне обладнання для проведення відновлювальних робіт та забезпечення безперервного енергопостачання.
З огляду на значний обсяг імпортного енергетичного обладнання, ці податкові пільги зменшують фінансовий тиск на учасників процесу відновлення енергетичної інфраструктури, що своєю чергою прискорює її відбудову. Це важливий фактор для забезпечення стабільного проходження опалювального сезону 2024-2025 рр. та підтримки функціонування критичних об’єктів інфраструктури, таких як лікарні, водопостачальні станції та транспортні системи.
Необхідність розширення переліку операцій
Важливо, щоб перелік обладнання та товарів, які звільняються від ПДВ та ввізного мита, не обмежувався лише товарами для відновлення вже існуючої інфраструктури. Варто розглянути можливість розширення переліку на обладнання та технології, що сприяють розвитку сучасної інфраструктури, зокрема у сферах альтернативної енергетики, водневої економіки та діджиталізації енергетичного сектору.
Сьогодні світовий енергетичний ландшафт стрімко змінюється, і Україна, попри складні умови, повинна активно інтегруватися в ці процеси. Зокрема, варто забезпечити податкові пільги для імпорту обладнання, яке використовується для розвитку водневої енергетики та виконання завдань Водневої стратегії України до 2050 року. Це стосується не лише безпосереднього обладнання для виробництва, зберігання та транспортування водню, але й технологій, що дозволять інтегрувати водневу інфраструктуру в загальну енергосистему України.
Перспективи розвитку водневої енергетики в Україні
Розвиток водневої енергетики є одним із ключових завдань стратегії декарбонізації України на найближчі десятиліття. У цьому контексті, держава повинна вже зараз створювати сприятливі умови для імпорту обладнання, яке сприятиме розвитку водневих технологій, зокрема для виробництва "зеленого водню" з використанням відновлюваних джерел енергії.
Сприятлива податкова політика для імпорту такого обладнання може стати важливим чинником для реалізації пілотних проєктів з виробництва водню та будівництва відповідної інфраструктури, а також для залучення міжнародних інвесторів та партнерів. Крім того, звільнення від ПДВ та мита обладнання, необхідного для розвитку водневої енергетики, допоможе Україні інтегруватися в європейські водневі коридори, що є пріоритетним завданням у рамках євроінтеграційних процесів.
Інтеграція в енергетичний ринок ЄС
Важливо також розуміти, що подальше наближення України до європейського енергетичного ринку залежить від здатності країни забезпечити належний рівень розвитку інфраструктури та відповідність стандартам ЄС. У цьому контексті, запровадження пільг на ввезення енергетичного обладнання сприятиме не лише відновленню постраждалих об’єктів, але й зміцненню енергетичної безпеки країни та її інтеграції в європейські енергетичні ринки.
Замість висновку
Рішення уряду України про звільнення від ПДВ та мита обладнання для відновлення енергетичної інфраструктури є важливим кроком на шляху до забезпечення енергетичної безпеки та сталого розвитку енергетичного сектору. Проте варто звернути увагу на необхідність розширення цього переліку та інтеграції в нього обладнання для розвитку новітніх технологій, зокрема водневої енергетики, що відповідає завданням Водневої стратегії України до 2050 року. Це допоможе не лише відновити постраждалі об’єкти, але й створити фундамент для майбутнього розвитку енергетики України в умовах глобальних змін на енергетичних ринках.
