Воднева стратегія України–2050: Амбіції, що потребують конкретики
Перш за все, в умовах війни та післявоєнного відновлення енергетична безпека та незалежність стають першочерговими. У стратегії зазначено, що розвиток водневої економіки має зменшити залежність від викопних видів палива та зовнішніх постачальників енергії. Однак, документ не пропонує чітких планів щодо інтеграції з європейськими енергетичними ринками та розвитку інфраструктури зберігання і транспортування водню. Без цих конкретних кроків досягнення енергетичної безпеки може залишитися лише на папері.
Інноваційність та технологічна інтеграція мають стати основою водневої економіки. Проте, у стратегічному документі бракує конкретних механізмів впровадження новітніх технологій. Відсутність чітких планів щодо залучення міжнародних інвестицій та співпраці викликає занепокоєння. Україна повинна забезпечити підтримку інноваційних проєктів та стартапів, інакше ці ідеї можуть залишитися лише теоретичними.
Діджиталізація процесів у водневій економіці може забезпечити високу ефективність, прозорість та контроль. Впровадження блокчейн-технологій для відстеження походження водню та підтвердження використання «зеленої» електроенергії — це перспективний крок. Однак, відсутність конкретних пропозицій щодо масштабного впровадження таких технологій та їх фінансової підтримки залишається проблемою.
Транспарентність та підзвітність є ключовими аспектами для створення довіри між державою, бізнесом, громадським сектором, споживачами та міжнародними партнерами. Відкритість даних та доступність інформації про виробництво, споживання та екологічні аспекти водневої економіки дозволять залучити широку підтримку громадськості та міжнародних партнерів. Проте, стратегічний план не надає достатньо уваги цим механізмам.
Сталий розвиток та екологічна відповідальність визначаються як основні принципи стратегії. Використання відновлюваних джерел енергії для виробництва «зеленого» водню є важливим кроком, але документ бракує детальних планів щодо мінімізації вуглецевого сліду та досягнення цілей Green Deal. Для досягнення цих цілей необхідно вжити конкретних заходів.
Міжнародна співпраця є важливою для успішної реалізації Водневої стратегії–2050. Співпраця з країнами ЄС, міжнародними організаціями та фінансовими інститутами дозволить отримати доступ до новітніх технологій, інвестицій та досвіду. Водночас відсутність чітких планів щодо інтеграції України до глобальних енергетичних ринків може стати серйозною перешкодою.
Розвиток національних підприємств у сфері водневої енергетики має стимулювати внутрішній ринок водню, створення нових робочих місць та розвиток науково-дослідницької бази. Однак, без конкретних механізмів державної підтримки ці положення можуть залишитися лише декларативними.
Загалом, Воднева стратегія України–2050 має великий потенціал, але потребує значного доопрацювання для забезпечення її ефективної реалізації. Лише через впровадження інноваційних рішень та тісну співпрацю між урядом, бізнесом, науковими установами та громадянським суспільством Україна зможе створити стійку та конкурентоспроможну водневу економіку, яка відповідатиме вимогам Green Deal та національним інтересам в умовах війни та у післявоєнний період. Чи стане Воднева стратегія–2050 реальністю, залежить від здатності втілити амбіції у конкретні дії. Настав час перетворити слова на справи, адже на кону — майбутнє України.
