Складнощі КП при застосуванні норми про відстрочення виконання вироку

Насьогоднішній день закріплений державою інститут відстрочення виконання вироку єоднією із складових системи виконання судових рішень і забезпечення гарантійправа на справедливе правосуддя.

Оскількикримінальні правопорушення та порядок відбування покарання за їх вчиненнявизначають закони і кодекси України, ця інституція знайшла своє відображення унизці законодавчих актів в галузі кримінального процесуального законодавства.

Однієюз підстав для відстрочення виконання вироку є наявність тяжкої хворобизасудженого, яка перешкоджає відбуванню покарання. Ця норма закріплена у статті536 Кримінального процесуального кодексу України.

Сьогодніпід час вирішення питань про відстрочення виконання вироку на підставі тяжкогозахворювання засудженого, судами використовується перелік захворювань, які єпідставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених відподальшого відбування покарання, затверджений спільним наказом Мін'юсту та МОЗвід 15 серпня2014 р. № 1348/5/572 «Про затвердження організації надання медичної допомогизасудженим до позбавлення волі». Цей підхід є хибним.

Вирішенняпитання про відстрочення виконання вироку на сьогоднішній день ускладнюється щей тим, що поняття «тяжка хвороба» не має юридичного тлумачення та не закріпленеу жодному нормативно-правовому акті у сфері охорони здоров’я.

Захворювання,які вказані у вище наведеному переліку, є підставою для звільнення засудженихвід подальшого відбування покарання, але прямо не вказують, що наведені хворобиє тяжкими та дозволяють відстрочити виконання вироку.

Узв’язку з цим окреслюється проблема, пов’язана, по-перше, із оцінною природоюпоняття «тяжка хвороба», а, по-друге, відсутністю юридичної дефініції, яка маєбезпосередній вплив на здійснення правосуддя та мала б застосуватися під часвирішення питання про пом’якшення юридичної відповідальності засуджених тавідстрочення виконання вироку.

Розв’язанняцієї проблеми може бути вирішено наступним чином. По-перше, слід відмовитися відвикористання у кримінальному процесуальному законодавстві поняття «тяжкахвороба» на користь поняття «хвороба». По-друге, необхідно закріпити у Кримінальномупроцесуальному кодексі України пряме посилання на перелік хвороб, які є не лишепідставою для звільнення від відбування покарання, а й для відстроченнявиконання вироку, тому це повинен бути один перелік хвороб.

Алене дивлячись на існуючу проблему, у майбутньому підстави відстрочення виконаннявироку можуть поповнитися додатковою умовою. У минулому році указом Президента Українибула затверджена Національна стратегія у сфері прав людини. Кабінетом міністрівна період до 2020 року розроблений план дій з реалізації стратегії.

Одниміз заходів забезпечення належних гарантій захисту права на життя було визначеновнесення у ІІІ кварталі 2016 року змін до спільного наказу Мін'юсту та МОЗ від15 серпня 2014 р. № 1348/5/572 «Про затвердження організації надання медичноїдопомоги засудженим до позбавлення волі».

Впровадженняцих змін надасть можливість у виняткових випадках звільняти у разі відсутностіу засудженого хвороби, визначеної у переліку захворювань, які є підставою дляподання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбуванняпокарання, з урахуванням загального стану здоров'я хворого та в разі йогонесумісності з відбуванням покарання відповідно до практики Європейського судуз прав людини.

Індикаторомдосягнення у цьому заході визначено наказ про внесення змін. Не дивлячись нанамагання покращити ситуацію з відстроченням виконанням вироків, саме такимрішенням можуть бути закладені структурні помилки на майбутнє. Оскільки домоменту внесення цих змін необхідно розв’язати проблему, про яку йшлося вище.

Тому,на мою думку, запропонована Президентом України новаційна зміна буде дієвоюлише у тому випадку, якщо ця норма буде закріплена у окремій частині статті 536Кримінального процесуального кодексуУкраїни, оскількипорядок відбуванняпокарання за вчинення кримінального правопорушення та відстрочення виконаннявироку, як частини системи виконання судових рішень, визначають закони ікодекси України, а не підзаконні акти, як це фактично є зараз.

Вірнимкроком у такому випадку буде не внесення змін до наказу, а розроблення таподання на розгляд Кабінету Міністрів України законопроекту про внесення зміндо Кримінального процесуального кодексу України щодо надання можливості увиняткових випадках відстрочення виконання вироку та звільнення у разівідсутності у засудженого хвороби, визначеної у переліку захворювань, які єпідставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшоговідбування покарання, з урахуванням загального стану здоров'я хворого та в разійого несумісності з відбуванням покарання відповідно до практики Європейськогосуду з прав людини.