Геноцид росії в Україні: тонкощі інтерпретації
Про деякі юридичні й політичні аспекти визнання злочинів росії геноцидом
Такого масштабу міжнародних злочинів, свідками яких ми стали, світ не бачив з часів Другої світової війни. Звірства російських загарбників настільки шокували уяву, що дати їм чітку юридичну оцінку виявилося дуже складно. Ще не вляглися всі враження й переживання. Ще навіть не зібрано всіх свідчень цих знущань. Ще триває війна, а це значить, що на нас чекають нові смерті й нове кровопролиття.
Політики та юристи сьогодні проявляють неабияку обережність із застосуванням терміну «геноцид». Така обережність, утім, не видається мені виправданою – принаймні, коли йдеться про Бучу, Ірпінь та Маріуполь. Бо як ще назвати знищення нації у XXI ст.? Як ще пояснити існування фільтраційних таборів, примусову депортацію українців (зокрема, дітей), знищення людей, вірних українській національній ідеї і просто тих, хто розмовляє українською? Як по-іншому можна тлумачити сутність офіційно проголошеної путінським режимом операції з так званої «денацифікації»?
Для тих, хто все ж прагне вірності юридичним дефініціям і букві закону, наведу зміст статті ІІ Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 р. Геноцидом визнається «навмисне створення умов для повного (або часткового) знищення расової, релігійної, національної, етнічної групи як таких». Стаття ІІ містить перелік дій, які відповідають визначенню поняття «геноцид» (всі вони, зауважте, були скоєні російськими окупантами): (1) вбивство членів групи (національної, етнічної, расової); (2) заподіяння тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам групи; (3) навмисне створення для групи умов життя, розрахованих на її фізичне знищення повністю або частково; (4) вжиття заходів, спрямованих на запобігання народженню всередині групи; (5) примусове переведення дітей з групи в іншу групу.
Всі злочини, вчинені росіянами, відбувалися в межах і заради мети, проголошеної керівництвом країни-агресора: «спецоперація» для «денацифікації». Промова путіна, коли 24 лютого він заявив про початок «спеціальної воєнної операції» в Україні, чітко вказує на наміри зачистки всього українського – тобто на наявність цілеспрямованого наміру здійснення геноциду у Бучі, Ірпіні, Маріуполі та інших містах України.
«Геноцид – це не просто масове вбивство. Це винищення культури та нації», – говорив ідеолог і автор Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, американський юрист єврейського походження, який народився на українській Галичині – Рафаель Лемкін. Ці слова, щоправда, він сказав про іншу трагедію українського народу – Голодомор 1932-1933 рр.
Одним із перших геноцидом злочини росіян назвав Джо Байден. Його у своїй промові підтримав Джастін Трюдо. Раніше – ще до звільнення українськими військами Бучі та інших передмість Києва – спільну заяву про визнання геноцидом злочинів росії в Україні оприлюднили голови комітетів закордонних справ Литви, Латвії, Естонії, Польщі, Румунії та Чехії, а також Сейм Польщі. Естонія та Латвія стали першими країнами, які визнали геноцидом російську агресію проти України.
На поточному етапі війни, щоправда, більшість західних політиків все ще уникають вживання терміну «геноцид», бо визнання злочинів росії вимагатиме від урядів їхніх країн рішучих дій, до яких вони не готові, зокрема, з огляду на міркування безпеки (побоювання ядерної ескалації). Натомість, мовчання й бездіяльність означають співучасть у цих злочинах. Про це, переконана, уряди країн-союзниць також пам’ятають.
Звісно, юристи у контексті сказаного зазначать, що поняття геноциду є досить вибагливим і традиційно викликає серйозні правові й наукові дискусії щодо правильного його тлумачення. Політики добре знають, що цим словом нерідко зловживають. Аби довести світові, що акти насильства окупантів є геноцидом, ми маємо зібрати й надати суду докази про характер насильства та цілеспрямованість його актів.
Оскільки з кожним днем війни ризик масштабних звірств в Україні поки що тільки зростає (включаючи відвертий геноцид), ми маємо очікувати, що упродовж найближчого часу станемо очевидцями більшої кількості свідчень насильства. Ми маємо усвідомлювати, що світ зберігатиме обережність щодо висловлювання абсолютної певності у будь-яких заявах про геноцид, поки насильство триває. Як зазначає дослідник Голокосту Юджин Фінкель, «поки ми перебуваємо «у тумані війни», дуже важко скласти достовірну картину подій, що відбуваються на фронтах бойових дій чи на окупованих територіях».
І навіть незалежно від того, чи є вчинені росіянами злочини геноцидом, скоєні в Україні звірства повинні викликати масове моральне й політичне занепокоєння у всьому світі, термінове засудження злочинців та їх невідворотнє покарання. Адже ці звірства – це воєнні злочини і злочини проти людяності, які становлять собою «широкомасштабний напад, спрямований проти цивільного населення» - точнісінько, як це передбачено Римським статутом Міжнародного суду 1998 р.
- Чи є місце українській книзі в планах держави, або що не так із книжковими сертифікатами? Віктор Круглов вчора о 19:31
- Блокування податкових накладних: причини та рішення Соломія Марчук вчора о 16:05
- Наш атом у кишені: коли світ перейде на ядерні батарейки Ксенія Оринчак вчора о 16:04
- Корпоративна політика як інструмент ефективного управління сьогодення Дмитро Зенкін вчора о 11:26
- Межі вирішення питання про зупинення реєстрації податкової накладної Євген Морозов вчора о 10:57
- Кризове лідерство та менеджмент: як обрати правильну стратегію в умовах кризи Ігор Шевцов вчора о 08:42
- Дірки на всіх: чи майже всіх? Богдан Кашаник 30.09.2024 23:43
- Цифрові права та кібербезпека: Виклики сучасності та перспективи регулювання Світлана Приймак 30.09.2024 17:22
- Відстрочка від мобілізації для студентів іноземних ВНЗ: Покарання невинних за чужі провини Арсен Маринушкін 30.09.2024 16:29
- Нетворкінг у LinkedIn: Правила успішної комунікації Дмитро Суслов 30.09.2024 16:10
- Відповідальність як стратегія. Чому сталий розвиток – майбутнє бізнесу Ірина Кононенко 30.09.2024 11:40
- Строк на оскарження рішення та дії посадових осіб виконавчої служби Євген Морозов 30.09.2024 09:55
- Відбір постачальника – це не вся закупівля: ключові ролі в закупівельному процесі Євгеній Сільверстов 30.09.2024 09:47
- Зміни в призначенні субсидій Андрій Павловський 29.09.2024 18:13
- Визнання недійсним договору відступлення права вимоги Євген Морозов 29.09.2024 10:47
-
Як зробити прорив у вивченні іноземної мови у найближчі пів року
Життя 24454
-
Насильство і торгівля людьми: що це за гучна історія з музикантом P. Diddy
Життя 10615
-
Епіцентр почав відкривати торгово-розважальні центри. Перший – біля Києва
Бізнес 9237
-
"Цифри шокують". У Росії офіційно презентували проєкт бюджету на 2025 рік
Фінанси 5577
-
Київ вибрав підрядника для ремонту аварійного мосту біля станції метро "Дарниця"
Бізнес 4068