Вітчизняне законодавство, охоплюючи різні за своєю суттю правові норми, водночас гарантує працедавцю різні за своєю сутністю права, яким властивий майновий чи особистий немайновий характер. Виникає природне запитання: чи може вказана особа застосувати надурочні роботи при проведенні заходів, які є необхідними для оборони країни?
Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочого часу, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)).
Трудове законодавство, охоплюючи різні за своєю сутністю правові норми, гарантує найманим працівникам правовий статус, що, будучи багатогранним, закріплює структурні елементи, одними з яких є соціально-економічні права. Вказані можливості, отримавши належне закріплення у відповідних законах, повинні забезпечити повну економічну свободу тих або інших фізичних осіб, а також їх гідний розвиток, як вільних особистостей.
Одним з найвизначніших соціально-економічних прав є право на працю. Така можливість передбачена відповідними нормативно-правовими актами, зокрема ч. 1 ст. 43 Конституції України та ч. 1 ст. 2 КЗпП України.
Чіткий та недвозначний зміст вищезазначеної норми в частині з’ясування юридичних фактів, за неодмінної наявності яких працедавець може залучати найманих працівників до робіт, що за своєю правовою суттю є надурочними, конкретизується відовідними законами. Як це розуміти?
Одним з найвизначніших суб’єктів трудових правовідносин є працедавець. Зазначений учасник трудових правовідносин використовує найману працю, яка, будучи виконана вмілими особами, працюючих за трудовим договором, водночас приносить істотну користь не лише незалежній та правовій Україні, а й її нескоримому і доброчесному народу.
Вітчизняне законодавство гарантує працедавцю різні за своєю суттю права, яким в свою чергу властивий майновий або особистий немайновий характер. Зокрема згідно з п. 1 ч. 3 ст. 62 КЗпП України така особа може застосувати надурочні роботи під час проведення заходів, які в свою чергу є необхідними для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії та негайного усунення їх наслідків.
Таким чином, вітчизняне законодавство дозволяє працедавцю вчиняти дії, які в свою чергу не суперечать юридичним нормам і моральним імперативам. Зокрема вищезазначений учасник трудових правовідносин може застосувати надурочні роботи при проведенні заходів, необхідних для оборони країни, про що закріплено п. 1 ч. 3 ст. 62 КЗпП України.