Як зменшити витрати під час розірвання шлюбу?

РАЦІОНАЛЬНІСТЬ ЗАМІСТЬ ЕМОЦІЙ

Одним із найбільш емоційних процесів серед великої когорти судових розглядів відводиться питанню розірванню шлюбу. Поряд з наявним емоційно-психологічним моментом, який присутній, часто поширеними є матеріальні питання, які не вирішуються навіть після набрання законної сили рішення про розірвання шлюбу.

Часто поширеними є ситуації, коли люди підходять до розірвання шлюбу з почуття помсти, ненависті та будь яких інших негативних явищ. В той же час, розірвання шлюбу потрібно розглядати як раціональний процес в житті з метою необхідності подальшого навчання, нової роботи, нових творчих звершень, влаштування нових відносин тощо.

Ірраціональна емоційність може призвести до того, що Ви будете витрачати значну частину коштів на юридичні послуги не з метою, наприклад, відкриття компанії для ведення бізнесу чи отримання ліцензії для господарської діяльності, а з метою помсти за внутрішні образи тощо.

Тому, щоб оптимізувати Ваші витрати, сплануйте процес розірвання шлюбу.

Актуальними питання планування можуть бути наступні:

ПЕРЕД РОЗМОВОЮ ПРО РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ ПІДІЙТІТЬ РАЦІОНАЛЬНО ДО ПИТАННЯ ПОДІЛУ МАЙНА ПОДРУЖЖЯ

Поширеними є ситуації, коли прийняття рішення про розірвання шлюбу позбавлене раціонального змісту. Люди на емоціях несуть заяву до суду, щоб лише швидше позбутися так званого тягаря “спільного сімейного життя”. Звичайно, поширеними є ситуації, коли шлюб тривав зовсім недовго і особи не встигли набути спільного майна. В такому випадку, ситуація є спрощеною, адже спірне питання є вирішене у момент, коли рішення про розірвання шлюбу набрало законної сили. Проте, часто є ситуації (доволі таки поширеними), коли люди починають процес поділу майна подружжя, якщо не досягли згоди щодо питання майна.

Актуальним в цьому плані буде складення списку майна, яке може підлягати поділу і тут варто визначити, яке майно Ваше, а яке чуже.

Не зайвим буде і переглянути будь які інші майнові питання. Наприклад інформація про кошти, які були вкладені в недобудовану квартиру та ін.

ПЕРЕД РОЗМОВОЮ ПРО РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ ВИЗНАЧТЕ, ЯКЕ МАЙНО Є ВАШИМ ОСОБИСТИМ, А ЯКЕ СПІЛЬНИМ 

ЯКЕ МАЙНО Є ОСОБИСТОЮ ПРИВАТНОЮ ВЛАСНІСТЮ?

У статті 57 Сімейного кодексу України зазначається, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

ЯКЕ МАЙНО Є СПІЛЬНОЮ СУМІСНОЮ ВЛАСНІСТЮ ПОДРУЖЖЯ?

Відповідно до статтей 60-62 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

ПІДРАХУЙТЕ ЯК КРАЩЕ ОТРИМУВАТИ АЛІМЕНТИ НА ДИТИНУ (У ВИПАДКУ, ЯКЩО ВОНА ЗАЛИШАЄТЬСЯ З ВАМИ)

Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Ситуації складаються по різному і не можна однозначно зазначити, що один спосіб буде переважати над іншим.

У випадку, коли інший з подружжя має офіційний стабільно високий заробіток від трудової чи підприємницької діяльності — актуальним є використання цього способу утримання дитини. 

Однак, у цьому аспекті важливим є зібрати докази саме такого доходу.

Проте, інколи можуть траплятися маніпуляції, які стосуватимуться того, що реальний дохід буде визначити важко, а тому необхідним буде використати спосіб присудження аліментів у твердій грошовій сумі.

СПЛАНУЙТЕ ЯК КРАЩЕ ВАС УТРИМУВАТИ, ЯКЩО ВИ НЕПРАЦЕЗДАТНІ 

Відповідно до ч.1-6 ст.75 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного кримінального правопорушення, якщо це встановлено судом. Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв'язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.77 Сімейного кодексу України, утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.80 Сімейного кодексу України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

ПІДРАХУЙТЕ СУДОВІ ВИТРАТИ, ЯКІ ВИ МОЖЕТЕ ВКЛЮЧИТИ ДО ЗАГАЛЬНИХ ВИТРАТ

Під час витрат на юридичні послуги, значна частина витрат буде стосуватися судових витрат.

Відповідно до ст. 133 Цивільного процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий процес є витратним за своєю суттю, а тому це питання також потребує прорахування.

ПРОАНАЛІЗУЙТЕ ВСІ НЕЗАВЕРШЕНІ МАЙНОВІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ 

Частим є ситуації, коли люди за період спільного проживання брали кредит на купівлю побутової техніки, автомобіля та інших речей. Як наслідок, після розірвання шлюбу даний кредит залишається досі не сплаченим. 

Це саме може стосуватися і несплати значної частини коштів за комунальні послуги, за які не сплачувало подружжя.  

НЕ ЗАБУВАЙТЕ ПРО ПРИНЦИП РІВНОСТІ 

До процесу розірвання шлюбу потрібно підходити не з метою отримання постійних прибутків чи отримання максимального розміру доходу від майна, а з метою мінімізації витрат.

У будь якому випадку, влаштовувати життя потрібно не за рахунок іншого з подружжя, а самостійно. Не дарма, законодавець пронизав питанням рівності сімейне законодавство.

Так, відповідно до ч.6 ст.7 Сімейного кодексу України, жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.

ст. 51 цього ж Кодексу передбачено, що дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Згідно зі ст.52 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівне право на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку.

ч.2 ст.54 цього ж Кодексу зазначено, що усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім'ї.

Відповідно до ст.63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до ч.1 ст.70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 141 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п’ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.175 Сімейного кодексу України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

КОРОТКИЙ ПІДСУМОК

Як свідчить статистика судових процесів, які стосуються розірвання шлюбу та інших суміжних питань та у яких довелося особисто приймати участь у якості адвоката, емоції сторін процесу дуже заважають у прийнятті раціональних рішень, а також збільшують фінансові витрати, які не спрямовуються на розвиток, а є результатом відсутності раціонального підходу.

Освоєння нової професії, відкриття власної справи, відвідування професійних курсів та ін. є більш продуктивним заняттям, аніж непомірна витрата часу на суди та інші процеси у випадку, якщо Ви маєте намір виключно помститися іншому з подружжя, керуючись виключно негативними емоціями.