Що робити?

На питання «Хто винен?» ми звикли відповідати із величезною регулярністю, тому в цьому тексті хочу пошукати відповідь на значно більш наріжне питання: «Що ж робити?». Що робити, аби виправити критичну ситуацію, яка склалася мало не в кожній царині життя нашої країни і її громадян.

Історія завжди чесна. Вона, раз-по-раз, нам нагадує просту істину. Під час революції до влади приходять найбільш крикливі, безпринципні та демагогічні особи. Основна мета, яку вони ставлять перед собою - це сама влада та швидке особисте збагачення. Ніщо інше не цікавить. Всі процеси, що відбуваються, пущені на самоплив. Нерідко бувало так, що країни, в яких не вистачало сил швидко та правильно зреагувати на неадекватне керівництво державою просто зникали з мапи світу. Або на певний час, як Україна 1917 - 1920 років, або назавжди, як Римська імперія.

Що зараз повинні, підкреслюю, повинні зробити ми, як громадяни, для того, аби відвернути найбільш негативний сценарій для України?

Зосередитись на Україні. Саме Україні, як би дивно це не звучало.

Якщо взяти суто економічний аспект - то ми маємо країну зі страшенним перекосом в сторону експорту, при чому, в його найгіршому, сировинному варіанті, абсолютно несприятливі умови для інвестицій, складну, корумповану систему оподаткування.

Внутрішній ринок практично відсутній.

Але саме внутрішній ринок, зростання споживання всередині країни, дає можливість вижити державі в цих непростих умовах. Державні інвестиції в розвиток інфраструктури країни, створення найбільш сприятливих умов для нашого, українського інвестора, зниження податкового тиску на малий та середній бізнес створять додаткові робочі місця. Відкриваються нові вакансії - починається боротьба роботодавців за робітників, а не навпаки, як це є сьогодні. Не вистачає робочих рук? Значить власник буде збільшувати зарплату та покращувати умови праці. Зросла кількість робочих місць та рівень зарплат? Значить, збільшились відрахування в бюджет та Пенсійний фонд, що дасть змогу  підняти зарплати бюджетникам та збільшити розмір пенсій, збільшити фінансування армії. Коли у людей на руках з’являться додаткові кошти, тоді вони зможуть дозволити собі більше витрачати.

Збільшення попиту потягне за собою збільшення виробництва. Коло замикається, цикл починається на більш високому рівні. Це не утопія. Адже приклад країн, що зараз домінують у світі, переконливо доводить: орієнтація на внутрішній ринок, як на набагато стабільніший в часи світових криз, а не на ризикований зовнішній, дає змогу і по сьогоднішній день не боятись  постійних загроз та викликів. Порівняйте, для прикладу, ВВП та розмір експорту США. Зрозуміло, чому Америка може собі дозволити такі витрати на захист власної країни, що у будь-якого, навіть найбільш неадекватного диктатора, одразу відпадає бажання  вступати  з ними в конфлікт.

Ось це і є одним з найголовніших завдань, поряд з багатьма іншими, що стоять зараз перед громадянами та країною. Саме це треба робити сьогодні, аби побудувати перспективне і успішне завтра.

Олександр Мирний, керівник Секретаріату партії ВО «Свобода»