Асиметричність. Шлях до Енергетичного переходу та впровадження водневої реформи в Україні

Енергетичний перехід є однією з найактуальніших проблем сучасної України, особливо у контексті глобальних викликів, таких як зміна клімату та енергетична залежність. Проблема стає ще більш актуальною з огляду на асиметричну взаємодію з іншими суб’єктами на енергетичній арені, зокрема з Російською Федерацією. Метою України має бути можливість розглянути, як країна може використовувати асиметричні заходи та рішення для ефективного енергетичного переходу, на прикладі стратегій, описаних у працях українського вченого Володимира Горбуліна, який опікується питаннями національної безпеки.

Загальною тезою, яка може описати майбутню візію енергетичної сфери України, – це необхідність використання асиметричних заходів як ефективного механізму для подолання Енергетичного переходу в умовах збройної агресії Росії.

Що мається на увазі? Спираючись на концепцію асиметричної відповіді, сформульованої Володимиром Горбуліним у книзі «Як перемогти Росію у війні майбутнього», у контексті війни, розв’язаної Росією проти України, можна використати цей підхід в енергетичній сфері, оскільки воднева реформа є елементом енергетичної незалежності та безпеки України.

Володимир Горбулін аргументує такий підхід тим, що асиметричні дії мають на меті використовувати власні переваги ефективно та мінімізувати недоліки, навіть коли противник має очевидну перевагу у ресурсах чи можливостях.

У контексті Енергетичного переходу, це може означати ініціювання залучення інвестицій в технології, які є високоефективними та доступними для України, такі як вітрова та сонячна енергія. Це дозволяє створити альтернативну інфраструктуру, яка може стати відповіддю на енергетичну залежність та асиметричні угоди.

Розширюючи обґрунтування цієї тези слід звертати увагу на те, що однією з ключових переваг України є географічне положення, яке може сприяти розвитку вітрової та сонячної енергії. Інвестиції у ці напрямки можуть створити умови для енергетичної незалежності, при цьому забезпечивши взаємовигідні умови для міжнародних партнерів.

Асиметричний підхід також вимагає гнучкої регуляторної політики, здатної адаптуватися до швидко змінюваних умов. Наприклад, це може бути реалізовано через різноманітні економічні підходи при впровадженні водневої реформи в Україні, гнучке оподаткування та стимулюючі програми, які можуть прискорити впровадження нових водневих технологій.

Наступною тезою є твердження про необхідність лібералізації регуляторної політики для водневої реформи, яка є похідною від попереднього твердження.

Воєнний стан в Україні зробив необхідними швидкі та рішучі дії в енергетичній сфері. Лібералізація регуляторної політики може відіграти ключову роль в створенні ефективного водневого ринку. Відмова від складних бюрократичних процедур та введення стимулюючих програм, таких як податкові пільги для компаній, які виробляють водень, може пришвидшити реалізацію проєктів.

Наприклад, враховуючи, що Росія намагається зруйнувати енергетичну інфраструктуру України, стратегічний розвиток внутрішнього водневого ринку може стати альтернативою залежності від імпортованого газу.

В арсеналі асиметричних заходів мають бути використані інструменти, що дозволять здійснювати трансфер водневих технологій.

Трансфер водневих технологій є іншим способом подолання асиметричності в енергетичному секторі. Партнерства з країнами Європейського Союзу та інвестиційні програми можуть стати мотором для технологічного прориву шляхом трансферу технологій, тому важливість міжнародного співробітництва у впровадженні водневої реформи в Україні.

Прикладом такого співробітництва може бути взаємодія з Німеччиною, яка є лідером у водневих технологіях, для отримання знань та ресурсів, необхідних для власного Енергетичного переходу. Це відчутно підвищить стійкість енергосистеми в умовах військового конфлікту.

Також важливим елементом асиметричних заходів може бути інтеграція ГТС України в європейську водневу інфраструктуру.

Така інтеграція створить можливість для синхронізації енергетичних систем України та ЄС. Це дозволить Україні не тільки диверсифікувати енергетичні ресурси, але і зміцнити позиції на міжнародній арені та стати важливою частиною енергетичної системи та стейкхолдером енергетичного ринку Європи.

Така інтеграція з використанням існуючої газотранспортної мережі для транспортування водню допоможе знизити залежність від російського газу, особливо в ситуації військових дій, коли існує ризик саботажу енергетичних мереж.

Таким чином, Енергетичний перехід в Україні є не тільки важливою екологічною та економічною задачею, але й стратегічною необхідністю в контексті військового конфлікту та агресії з боку Росії. Асиметричні заходи, засновані на успішних прикладах відповіді на військові загрози, можуть стати основою для реалізації Енергетичного переходу вже сьогодні. Лібералізація регуляторної політики, особливо в контексті водневої реформи, надасть додатковий імпульс для розвитку вітчизняного енергоринку. Трансфер водневих технологій та інтеграція існуючої ГТС в європейську водневу інфраструктуру не тільки сприятиме диверсифікації енергетичних ресурсів, але і підвищить стійкість України на міжнародній арені.

В умовах військової загрози та спроб руйнування енергетичної інфраструктури, такий комплексний підхід надасть Україні стратегічну перевагу, зміцнюючи її енергетичну безпеку та суверенітет.

Такі висновки дозволяють сподіватися на обережний оптимізм та розраховувати, що Енергетичний перехід є невід'ємною частиною більшої стратегічної картини, що стосується національної безпеки та стабільності України в контексті Енергетичного переходу і стратегії Green Deal.