Дочекатися "покращення" від Тігіпко

Поїхали по всій країні емісари від влади чи просто, так звані, «колишні»... Ріднить їх усіх лише одне – це робити все аби залишатися у владі, чи десь біля неї, та продовжувати гвалтувати країну і далі на користь власного гаманця... Пан Тігіпко знову в масах, несе «нове» й «корисне» в доповнення до вже існуючого «покращення». Його обіцянки лються, як з «рога изобилия», широкими потоками тече інформація щодо «світлого майбутнього», але... після виборів. І навіть віриться, що може настати таке «завтра», де ми можемо проснутися в кращій країні, де родючі й квітучі землі, живуть щасливі люди, заможні прості люди, які насолоджуються життям... Та ця казка мала б стати дійсністю ще років 20 назад, аби ми не були такими... довірливими в своєму вибору. Ми свідомо вірили в це, - свідомо віримо й зараз. Але як воно може бути по іншому, коли до нас їдуть тіж люди від влади, які там були чи є там зараз, і які так нічого і не зробили для нас!? Але вибори... ми маємо вибирати між правдою і брехнею, між добром і злом, з вірою в краще майбутнє наших дітей, онуків... Та ми забуваємо, що Тігіпко колись був комсомольським ватажком, про те що потім кудись поділися комсомольські внески після розвалу СРСР, звітки з’явився Приватбанк, який очолював Тігіпко... Ми вже забули про те, що він, практично, завжди був при владі, ми забули куди поділася його політична партія «Трудова Україна» і чому вона перейшла до пана Коновалюка, а потім влилася до провладної партії?! Ми багато чого забули... і забуваємо, бо віримо, віримо, віримо... Соціальна політика, вірніше її відсутність, не передбачає дісного покращення в основі своїй, адже багато того, що було корисного, що дійсно могло приносити гарні результати, так і не запрацювало як треба для людей, стало корумпованим та забюрократизованим. Досить нагадти про те, що в 2000 році були створені фонди соціального страхування, які передбачали нести добро людям, були прогресивним кроком вперед, щодо дійсного покращення добробуту людей, їх підтримки в скрутну хвилину, їх соціальної захищенності. Але згодом вони перетворилися в корупційну кормушки для можновладців. При змінах влади, розгортались корупційні скандали навколо нецільового використання багатомільйонних коштів цих фондів, відкривалися карні справи, але які так і не мали свого логічного завершення. Апогеєм корупції в фондах соціального страхування, за нинішньої влади, став арешт директора центру зайнятості пана Галицького за привласнення великих коштів фонду. Подальша його доля поки не відома, як не відома доля і багатьох інших, причетних до розкрадання грошових коштів з інших фондів, держбюджету чи державного майна профспілок. Позитивні напрацювання в соціальній сфері не удосконалюються, а пан Тігіпко нам все несе і несе нові і нові «напрацювання». Від того, прогресу в соціальній політиці, ми ще довго не дочекаємося, поки буде так відбуватися. Ми вже забули звідки взялася пані Королевська, яким чином вона стала «заможною» леді, як потрапила до Парламенту?! Звичайному бізнесмену відомо, що вдало вести бізнес без підтримки покровителя не можливо, і сколотити великий капітал можна лише при високій підтримці, або тоді, коли ти, скажімо, син президента... Ми забули, і про стрімкий кар’єрний ріст пана Яценюка, який в сучасних умовах не можливий без покровительства, і який тепер є р’яним опозиціонером і теж хоче вести нас в світле майбутнє... Скільки ще їх таких може бути, невідомо, але їх буде дуже багато. Може одне сподівання на Кличко?! Але поки що оптимістичних підстав думати про таке не багато. Соціальної, демократичної, правової держави ми ще довго не побачимо. Звісно не комуністи і не соціалісти цього так і не добилися. Бути найбільш близькими і зрозумілими до вирішення соціальних проблем суспільства, вони своїми діями в Парламенті чи в реальному житті так і не довели своєї спроможності діяти більш ефективно в інтересах людей. Свідомість людей ще не проснулася, робітничий рух ще спить, одна лише нагода щось заробити на виборах, привертає до них увагу багатьох людей.