Законопроєкт №13533 уточнює повноваження САП і правила проникнення до житла.
Надаючи аналіз законопроекту № 13533 (далі – Законопроект) перше що потрібно відзначити, це те, що вказаний законопроект фактично повертає норми КПК України в той вигляд в якому вони існували, до 22.07.2025 року тобто до прийняття Закону 4555-ІХ. Разом з цим Законопроект в пункті 2 частини другої статті 36, в частині третій статті 39, частині четвертій статті 40, частину п’яту статті 218 КПК України дещо розширені повноваження Генерального прокурора однак з конкретизацією про їх звуження, на відміну від Закону 4555-ІХ, тобто в цілому Законопроект повертає певну автономність Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі. Разом з цим, Законопроект повертає дію старої редакції положення статті 233 КПК України, за якою увійти до житла чи іншого володіння, без ухвали слідчого судді, можливо було здійснювати лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятування життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчинені кримінального правопорушення.
Законом же 4555-ІХ передбачено можливість увійти до житла чи іншого володіння, без ухвали слідчого судді, у невідкладних випадках, пов’язаних із врятування життя людей, запобіганням безпосередній загрозі їхньому здоров’ю, статевій свободі чи особистій безпеці або з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 112, 115-119, 121, 122, 124, 127, 129, 135, 136, 146, 147, 149, 152-156', необхідності 258, 258', 259 Кримінального кодексу України, або у разі невідкладного вилучення чи збереження доказів, що стосуються таких злочинів.
На мій погляд положення Закону 4555-ІХ є більш вдалими в цьому питанні, так як більш конкретизовані. Однак проблема застосування ст. 233 КПК України залишаться не вирішена, а ні в Законі 4555-ІХ, а ні в Законопроекті, так як не зважаючи на те, що у вказаних нормах не говориться про обшук без ухвали слідчого судді, а лише про проникнення до житла чи іншого володіння, без ухвали слідчого судді, на практиці вона почала сприйматися, як дозвіл на проведення обшуку без ухвали слідчого судді, що в свою чергу не відповідає сутті ст. 233 КПК, тобто на сьогодні законодавцю варто вирішити цю практичну проблему чітким положенням про те, що ст. 233 КПК не про обшук.
Необхідно відмітити прикінцеві положення Законопроекту, де водиться обов’язок для працівників НАБУ, САП, БЕБ, ДБР, Офісу генерального прокурора України, Національної поліції, не рідше одного разу на два роки проводити поліграфологічні дослідження, які мають державної таємниці, на предмет вчинення дій на користь держави-агресора. Разом з цим не зрозуміло чому такі дослідження не повинні проводитись відносно працівників СБУ.
Посилюється розшук та екстрадиція осіб, які ухиляються від досудового розслідування, судового розгляду чи відбування покарань.
Передбачена заборона, під час дії військового стану, виїзду працівників НАБУ за кордон, окрім випадків службових відряджень.
Законопроектом також вносяться доповнення до Закону України «Про прокуратуру» відносно того, що прокурором вищого рівня для керівників управлінь, відділів та їх заступників, прокурорів САП є заступник Генерального прокурора – керівник САП, його перший заступник та заступник, для заступника керівника САП. Та також встановлюється, що заступник Генерального прокурора – керівник САП здійснює повноваження керівника органу прокуратури, передбачені КПК України.
В цілому Законопроект відповідає ідеї та завданню створенню функціонуванні антикорупційних органів.
