Звільнення від сплати боргів: підстави та наслідки

Сьогодні Інтернет рясніє оголошеннями, на кшталт: «спишемо всі борги», «звільнимо від кредитів», «заморозимо кредит на 20 років» і т.п.

Сьогодні Інтернет рясніє оголошеннями, на кшталт: «спишемо всі борги», «звільнимо від кредитів», «заморозимо кредит на 20 років» і т.п.

За спостереженнями, такі пропозиції користуються найбільшим попитом у складні економічні часи в країні. Чим більша криза – тим більше клієнтів.

Враховуючи економічний стан в Україні та показники курсу долару США по відношенню до гривні, то попит на такі послуги не спадає вже тривалий час.

Відразу хочу підкреслити, що такі послуги, на мою думку, є сумнівними, а фірми, які їх пропонують, м’яко кажучи, не доброчесними. Однак, зараз не про це.

Такі пропозиції, в більшості випадків, розуміють під собою затягування процесу стягнення боргу.

Здавалось би, що тут поганого? Це ж, начебто, можливість відстрочити сплату боргів.

Погане тут в тому, що за цей час банк продовжуватиме нараховувати відсотки і штрафні санкції. Сума боргу буде збільшуватись.

Звісно, є і виключення, коли дійсно існують вагомі підстави для розірвання договору. Проте, розірвавши договір, ви не вирішуєте проблему. Вам потрібно буде повернути все отримане за договором.

Так все ж таки, чи існує законна підстава звільнитись від сплати боргів? Відповідь - так, є.

Підстави для звільнення від сплати боргів передбачені у Законі про банкрутство

На сьогодні лише Законом про банкрутство (Закон України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом») передбачає підстави звільнення боржника від спати боргів.

Дія цього закону розповсюджується на підприємства різних форм власності та на фізичних осіб-підприємців. Звичайні споживачі в Україні не можуть визнаватись банкрутом, на відмінну від країн ЄС, США, Англії, Росії.

Однак, варто зазначити, що 26.02.2018 групою народних депутатів було подано на розгляд законопроект №8060 «Проект Кодексу України з процедур банкрутства», який запроваджує інститут банкрутства фізичних осіб. Більш детально про це згодом.

Чинне законодавство передбачається, що боржник, який не в змозі виконати свої грошові зобов’язання, може бути визнаний банкрутом. Розмір основного боргу (без штрафів) такого боржника має становити не менше 300 мінімальних заробітних плат. Станом на 01.01.2018 триста мінімальних заробітних плат – це 1 116 900 грн.

У разі визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури все майно, яке за ним обліковується, підлягає реалізації. Отримані від реалізації кошти розподіляються між кредиторами. Вимоги кредиторів, які не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Отже, після реалізації майна та розподілу отриманих коштів між кредиторами, банкрут звільняється від сплати боргів. Навіть тих боргів, які не були погашенні. Виключення з цього правила встановленні для фізичних осіб-підприємців.

Наслідки банкрутства

Для підприємств-банкрутів

Якщо після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, то підприємство банкрут ліквідовується. Так, суд направляє державному реєстратору відповідну ухвалу для проведення державної реєстрації припинення такого підприємства.

Для фізичних осіб-підприємців, визнаних банкрутами

Як вже зазначалось вище, після завершення розрахунків з кредиторами фізична особа, визнана банкрутом (як фізична особа-підприємець), звільняється від подальшого виконання грошових вимог кредиторів. Однак, передбачені винятки для наступних зобов’язань:

- відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян;

- стягнення аліментів;

- інші вимоги особистого характеру, тобто не як фізичної особи підприємця, а як громадянина.

Такі вимоги можуть бути заявлені після банкрутства в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Боржник не звільняється від зобов’язань, якщо він:

- вчинив у справі про банкрутство неправомірні дії, умисне або фіктивне банкрутство та був притягнутий за це до кримінальної або адміністративної відповідальності;

- ухилявся від виконання зобов’язань щодо погашення боргів;

- вчинив дії щодо приховування майна;

- не надавав необхідну інформацію або надавав недостовірну інформацію господарському суду, який розглядає справу про банкрутство.

Протягом 5 років після визнання банкрутом такий підприємець не може знову ініціювати своє банкрутство.

Протягом 3 років після банкрутства не може бути зареєстрований як фізична особа-підприємець та придбавати майно або грошові кошти у кредит, укладати договір поруки, передавати майно у заставу.

Підсумовуючи, хотілось би зазначити, що банкротство – це не завжди кінець. В деяких випадках – це лише можливість розпочати все з початку.