Особливості видачі дубліката виконавчого документу

Особливості видачі дубліката виконавчого документу та оскарження судового рішення щодо поновлення строку на його пред’явлення

24 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 2-1169/12, провадження № 61-9661св19 (ЄДРСРУ № 93879622) досліджував питання щодо особливостей видачі дубліката виконавчого документу та оскарження судового рішення щодо поновлення строку на його пред’явлення.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

05 жовтня 2016 року набув чинності новий Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ і відповідно до частини першої статті 11 Закону № 1404-VIII строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - це період часу, в межах якого стягувач має право пред`явити виконавчий документ до примусового виконання.

Статті 12 Закону встановлює, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Примітка:  Законодавець збільшив до трьох років строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 Законом України «Про виконавче провадження», так і виконавчих документів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред`явлення до виконання яких не сплив станом на 05.10.2016.

Зазначене підтверджується правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12, від 21.03.2019 у справі № 11/477-ПД08, від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г, від 10.09.2018 у справі № 5011 -58/9614- 2012, від 10.04.2018 у справі № 24/234 та від 18.06.2019 у справі №910/10196/15.

В той же час, стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII).

У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Процесуальний кодекс України не надає права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу/листа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат виконавчого документу має повністю відтворювати втрачений наказ/лист, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого документу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 11/477-ПД-08, від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України).

Зазначеною нормою процесуального законодавства передбачено, що заява про видачу дубліката виконавчого документа може бути подана до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Така ж правова позиції викладена в постановах Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі №5011-58/9614-2012, від 16 серпня 2018 року у справі № 6/275-08, від 15 серпня 2018 року у справі № 6/256, від 26 квітня 2018 року у справі № 922/6111/15 та від 21 січня 2019 року у справі №916/215/15-г.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.

Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

(!!!) Відтак, питання видачі дублікату виконавчого листа є похідним від вирішення питання про поновлення строку для пред`явлення його до виконання.

Згідно з пунктом 3 частини першою статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Отже,оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, у наведеній статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі № 337/5253/13-ц, провадження№61-10084сво18.