Лондон. Ціннісні виклики тероризму

За останні два тижні Велика Британії пережила другу серію терактів. Кому потрібно залякувати Туманний Альбіон? І для чого така наполегливість?

Перше – теракти відбулись одночасно, але із використанням умовно «нелетальних» та «законних» засобів – ножів та автомобіля. Це говорить про те, що: а) комунікативно ці теракти пов’язані, - тобто існує центр, який «успішно» здійснює координацію; б) технічних можливостей здійснити теракт зразка Манчестера у терористів уже немає. А потреба – не зважаючи на посилені засоби безпеки – є.

Тому, це – виклик для спецслужб. Бо – питання навіть не у тому, як складно відслідкувати терористів-одинаків (хоча які вони одинаки?). Питання у іншому -– проведення терористичного акту не вимагає значних фінансових вкладень. Більше того, підготовка до нього відбувається в умовно правовому полі – авто було орендовано, вибухівка не застосовувалась. Тому питання не в контролі над чимось нелегальним. Питання у контролі над легальним. І над – комунікаціями.

Про що це говорить? Про те, що перед західними демократіями постав виклик: або право на вільне спілкування та пересування, або тотальний контроль спецслужб над усім, що раніше вважалось особистим. Куди повернуть держави – питання громадської думки. А висловити цю думку можна де? Правильно, на виборах. Які у Британії відбудуться 8 червня. А потім парламентські у Франції – 11 та 18 червня. Тому не будемо виключати, що наступного тижня терористи перенесуть свою активність через Ла Манш.

Друге – терористи стимулюють до порушення політкоректності. Умовно кажучи – контролю всіх «нехристів» на предмет екстремізму. Звичайно, це цивілізаційний виклик, і якщо влада обере його, це призведе до непоправних наслідків. І кордони створяться не лише між Європою та Азією, а й усередині країн, створюючи повністю ізольовані «гетто», країну в країні. А це - ефект доміно. Бо не лише ускладнить інтеграцію «інших» громадян у європейське суспільство, але дасть можливість цим «іншим» зрозуміти, що вони є другорядними для країни проживання.

І якщо Британія чи Європа в цілому переступить через принципи гуманності, якщо вона підіграє тому чого добиваються терористи, то і конфлікт у світі перестане бути цивілізаційним, тобто - конфліктом ідей та цінностей. Він стане конфліктом символів, коли після перемоги однієї зі сторін просто змінюється прапор над країною. А це – крах для європейських цінностей, які лишаються демократичними та гуманними. А тому і крах для тих країн, для яких ці цінності дороговказ, напрямок руху.

Третє – теракти найболючіші для жителів країн так званого «золотого мільярду». Минулого тижня в Афганістані загинуло в рази більше людей, ніж у Лондоні. Але емоційний ефект у світі від цього був значно нижче. І це ще один виклик світові. Демонструючи свої багатства, Захід забуває, що чотири п’ятих людства живуть в рази бідніше за них. І своєю бідністю – прямо (викачка ресурсів) чи опосередковано (злидні у країні на фоні демонстрації багатства Європи чи Північної Америки) вони завдячують Заходові. Це не може не дратувати. І не треба дивуватись, що мільйони намагаються переїхати до багатших країн, а сотні чи тисячі – помститись за власне зубожіння.

Ворожнеча між світом європейським та ісламським загострюється штучним шляхом. Але зупинити цю ворожнечу можна не шляхом зведення стін (для сучасного глобалізованого світу, межі – це ніщо), не шляхом тотального переслідування мусульман (бо це кадрова допомога Ісламській державі). А шляхом відстоювання своїх цінностей, і – шляхом зменшення розриву між «золотим» мільярдом та рештою світу.