Чи потрібна відмова?

Закон України від 15.04.2014, № 1207- VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (надалі «Закон») визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Після окупації, зокрема, АРК у громадян України, які досі проживають на її території, виникло багато різноманітних труднощів у питаннях які мають юридичне значення.

Наприклад, питання щодо державної реєстрації народження дітей на території України, які народилися на окупованій території.

З часу окупації породіллям надають медичні свідоцтва про народження затверджені Міністерством охорони здоров’я й соціального розвитку РФ.

На території України ці медичні свідоцтва не визнаються, оскільки,  відповідно до ч. 3 ст. 9 вказаного Закону будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, а б удь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Бажаючи здійснити переїзд з окупованої території багато громадян стикаються із проблемою виїзду з дітьми, оскільки, документи, що видаються на окупованій території Україною не визнаються. Попри це, громадяни, звертаються з заявами до судів України задля встановлення юридичного факту (народження), відповідно до  п. 7 ч. 1 ст. 256 ЦПК України.

Так, розглядаючи справи про встановлення юридичного факту (народження) суди вимагають від осіб, що звернулися за встановленням юридичного факту до суду, документу, яким уповноваженим органом на державну реєстрацію народження дитини відмовлено батькам у її державній реєстрації.

Але чи законно вимагають таку відмову державної реєстрації суди?

Як вже зазначалося вище, відповідно до ч. 3 ст. 9 вказаного Закону будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, а б удь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом (ч. 2 ст. 9 Закону) .

Згідно ст. 258 ЦПК України визначені вимоги до заяви,

1. У заяві повинно бути зазначено:

1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;

2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;

3) докази, що підтверджують факт.

2. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Таким чином, суди, витребуючи у заявника письмову відмову органу, що уповноважений здійснювати державну реєстрацію актів цивільного стану, про відмову у державній реєстрації народження дитини діють в супереч вимогам чинного законодавства України, оскільки недійсність медичних свідоцтв про народження видані на окупованій території є недійсними та доводити цей факт не є потрібним, про що й вказано прямо в Законі.

Отже, держава намагається своїх громадян якомога більше обтяжити отриманням непотрібних довідок, відмов тощо й створити якомога більше незручностей та перешкод.