02 вересня минулого року Верховною Радою
України був прийнятий Закон України
"Про тимчасові заходи на період
проведення антитерористичної операції"
№1669-VII (далі — Закон), який набрав чинності
15.10.2014 року.
02 вересня минулого року Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VII (далі — Закон), який набрав чинності 15.10.2014 року.
В преамбулі Закону зазначається, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Таким чином, метою прийняття вищезгаданого Закону є саме забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність в зоні АТО, та осіб, які там мешкають або переселилися з неї.
“Підтримуючи” суб'єктів господарювання із зони АТО, положеннями ст.6 Закону №1669 законодавець звільнив їх від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Здавалося б, що питання вирішене, норма не може не мати позитивного ефекту: користувачі державною і комунальною землею на час проведення антитерористичної операції не сплачують за користування нею, чим економлять свої гроші в такий складний, у тому числі, для ведення бізнесу, час.
Але для вітчизняної дійсності безумовна дія норми закону є явищем вкрай рідкісним. Ось і згадана норма де-факто не працює, тому що державний орган, який здійснює контроль за нарахуванням і сплатою податків (в тому числі, й плати за землю) — Державна фіскальна служба України (ДФСУ), має свою (окрему) думку з цього питання, яка відрізняється від букви згаданого Закону.
Так, у листі ДФСУ N7887/6/99-99-15-03-02-15 від 02.12.2014 року, підписаним екс- керівником вказаної служби, зазначається наступне: “Державна фіскальна служба України щодо сплати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки, які знаходяться на території проведення АТО, повідомляє. З 15 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України від 02.09.2014 р. N 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі — Закон). Згідно зі статтею 6 Закону під час АТО суб'єкти господарювання, які провадять діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності .
Згідно з п. 2.1 ст. 2 Податкового кодексу України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися винятково шляхом внесення змін до нього.
На сьогодні не розроблено порядку застосування зазначених у статті 6 Закону податкових пільг, а також не внесено відповідних змін до Податкового кодексу України”.
До речі, аналогічна за змістом відповідь мається в ресурсі ЗІР Державної фіскальної служби України.
Це означає, що суб'єкти господарювання — користувачі державної і/або комунальної землі в зоні АТО, скориставшись імперативною нормою Закону №1669, не здійснивши оплату за землю за період проведення АТО, матимуть негативні наслідки (недоїмка, штрафні санкції тощо) від фіскалів.
Податковий кодекс України (далі — ПКУ) не містить посилань на вищезгаданий Закон №1669 та не зазначає, що проведення АТО є підставою для встановлення пільг або звільнення від сплати за користування землями державної і комунальною власністю.
Збільшуючи податкове навантаження на населення та бізнес, законотворці забувають про принцип стабільності, передбачений пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПКУ, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.
Водночас, коли мова заходить про надання пільг, преференцій та інших підстав для зменшення надходжень до бюджету, державні чини згадують про неможливість їх застосування з огляду на колізії законодавчих норм або відсутність механізму.
Ось така підтримка бізнесу.
Наостанок, хочеться звернутися до законотворців та чиновників фіскальної служби. Увагу перших слід звернути на необхідності складання і прийняття законів таким чином, щоб вони дійсно виконувалися і узгоджувалися з іншими актами законодавства.
Що стосується фіскалів, то їх позиція для мене неприйнятна як з юридичної точки зору, так є й алогічною та незрозумілою: яка перспектива “придушення” бізнесу, що платив заробітну плату, податки і внески ще вчора, і завдяки якому бюджети можуть наповнюватися завтра?
На початку моєї роботи старші колеги розповідали про тяжкий для бізнесу період “азаровщини”, як час “закручення гайок” та безмежного податкового тиску. Здається, сьогодні гайки не просто закручені, а міцно приварені.
