Чому президент раптом заговорив про НАТО?

Петро Порошенко почав виборчу кампанію по балотуванню на другий термін

У четверзранку чимало вітчизняних експертів та політичних оглядачів були здивованіновиною про те, що президент Порошенко планує провести референдум щодо вступуУкраїни до НАТО. Про це він заявив в інтерв'ю виданням німецької медіагрупиFunke, опублікованому в четвер, 2 лютого, газетою Berliner Morgenpost. Головадержави, зокрема, зауважив про «необхідність НАТО» і повідомив, що, якщоукраїнці проголосують за вступ країни до альянсу, він зробить все можливе дляцього. «4 роки тому лише 16 відсотків жителів підтримували вступ в НАТО. Заразтаких 54 відсотки», — серед іншого підкреслив він. 

Однак,дивуватися тут не треба, і ось чому. 

Цей крок —ініціювання референдуму щодо вступу України до НАТО — можна назвати одним ізнайвдаліших технологічних посилів суспільству від команди президента. Меседжздатен перекрити більшість негативних інформприводів, що супроводжують ПетраПорошенка протягом останнього часу. Це і видима відсутність системних реформ, ікорупція оточення, і часто неспроможність адекватно реагувати на існуючівиклики, і «зрада ідеалів Майдану». Все це забудеться на тлі педалюванняглобальної та недосяжної ініціативи — вступу до НАТО.

Адже що такереферендум з точки зору політтехнолога? В першу чергу референдум — це процес.Процес максимальної мобілізації власного електорату та залучення значно ширшихелекторальних груп і їх консолідація навколо своєї ідеї та, власне, себе.Можливість фактично вести виборчу кампанію поза виборчим процесом з усіма «витікаючими»— збором підписів (для формування бази прихильників та проведення агітації навулицях, яке ні в кого не викличе зайвих питань), безкоштовним доступом до ЗМІ (позавиборчим фондом і з залізобетонним інформприводом), розміщенням «соціальної»реклами на усіх можливих носіях без огляду на суспільну думку про марнотратствота ін. Це можливість легко і невимушено сформувати в виборця відчуття «свій-чужий»щодо ініціатора референдуму з одного боку, та тих, хто проти — з іншого. Поділсуспільства на чорне і біле, й очолювання однієї з його частин. 

Але головне вреферендумі — це ідея. І варто визнати: ідея вступу до НАТО, обранаполіттехнологами Банкової в якості теми гіпотетичного референдуму «відПорошенка», просто блискуча. На тлі війни, що точиться на Сході, кількістьприхильників вступу України до Альянсу протягом останніх років стрімко зросла,і наразі сягає більше половини дорослого населення. Загострення на Сході, щоспостерігається зараз і, на жаль, чекає нас найближчим часом, тільки збільшить кількістьприхильників вступу до НАТО.

Потрібно лише «очолитипроцес» й жорстко прив’язати тему вступу до НАТО до Петра Порошенка, і можнасміливо балотуватися на другий термін. Зрештою, це якраз нині і відбувається:ініціювання референдуму щодо НАТО є стартом виборчої кампанії чинногопрезидента. Залишається лише вивести у другий тур противника вступу до Альянсутипу «миротворця» Пінчука чи православного олігарха Новинського, і справа зроблена. 

І байдуже, щов НАТО нас найближчим часом ніхто не візьме. Байдуже, що в європейськихстолицях і на Капітолійському пагорбі лише покрутять пальцем біля скроні відтакої ідеї. Повторимося: ідея направлена не на зовнішнього, а на внутрішньогоспоживача, і головне тут не результат, а процес.