Українські видавництва здійснили значний крок уперед, коли Українська Асоціація видавців та книгорозповсюджувачів (УАВК) приєдналася до Федерації Європейських видавництв.
Членство у таких міжнародних установах дозволяє видавцям не лише дізнаватися про тенденції на світовому ринку, але й ділитися власними успіхами та проблемами.
Генеральна Асамблея Федерації Європейських видавництв — це ще один спосіб заявити українським видавцям про себе на європейській арені. У листопаді ми мали можливість зустрітися у Брюсселі, де темами дискусій стали інновації у книжковій справі.
Нині важливо створити умови, коли технології сприятимуть розвитку галузі, а не ставатимуть перешкодою. Через постійне збільшення екранного часу, видавцям доводиться адаптуватися, вигадуючи нові способи залучення людей до читання. У такій ситуації соціальні мережі є і викликом, і доволі потужним інструментом. Тому створення продуктів з доповненою реальністю, посібників з інтерактивними елементами, віртуальні події та навіть букток як інструмент просування — є і будуть перспективними напрямками популяризації читання.
Значну увагу приділили українському книжковому ринку під час війни. У межах обговорення від імені УАВК я поділився важливими інсайтами з нашого ринку, представив його потенціал та виклики, що стоять перед нами.
Через початок повномасштабного вторгнення ринок втратив багатьох досвідчених працівників, книгарні й бібліотеки були знищені, друкарні перестали працювати на певний час, що призвело до значних логістичних порушень. Однак великим досягненням є те, що навіть під час війни відкриваються нові видавництва та книгарні, проводяться галузеві події. Ринку вдалося вижити, перш за все, завдяки тому, що українці усвідомили значущість власної культури та почали активно її досліджувати. З’являється більше якісної української літератури, а українці, у свою чергу, прагнуть більше її читати. Цей взаємозв’язок не може не тішити.
Найважливіша теза про те, що ми — 35-мільйонна країна з власною літературою та доволі високим рівнем читання під час війни. Зарубіжні колеги дивуються — і це зрозуміло, бо довгий час український ринок був заповнений російською літературою. Нині міф про «велику російську літературу» зруйновано. Натомість до української книжки ставляться з цікавістю, і до нас готові прислухатися. Важливо, щоб не тільки на наш ринок заходили іноземні книжки, а й наші — на іноземний.
Перемоги починаються зі сміливих ідей. Без книжок, без української креативної індустрії цього точно не буде. Між нами і росіянами є дуже важлива ціннісна різниця: у них є гроші, тому вони купують свою присутність у культурному просторі. Ми ж маємо керуватися розумом, пам’ятаючи, що українці не так давно з’явилися на ментальній карті Європи. Що більше буде виступів українських митців, книжок, перекладених європейськими мовами, участі у спільних заходах, то більше ми зміцнюватимемось як європейська нація. Потрібне заміщення російських наративів українськими на національному та міжнародному рівнях. У Брюсселі говорили, зокрема, і про освіту. У контексті війни це ключовий інструмент забезпечення нормального розвитку дітей. В умовах постійних обстрілів та навчання в підвалах учні стикаються з емоційним навантаженням, труднощами зі спілкуванням та загальною демотивацією. Попри це школи й університети стали точками опори для молоді і допомагають триматися навіть за таких важких обставин.
Щоб подолати виклики необхідно забезпечити вчителям, учням та батькам доступ до психологічної підтримки та освітніх ресурсів, адаптувати навчальні програми для тих, хто не має можливості навчатися системно та розробити дистанційні методи на випадок надзвичайних ситуацій. Співпраця з міжнародними організаціями, фінансова підтримка та реалізація культурних ініціатив — те, що сприятиме зменшенню впливу війни на дітях. Це інвестиція в майбутнє української держави, бо нам важливо виховати покоління, здатне критично мислити та співпрацювати.
Європейських видавців не потрібно переконувати в тому, що освіта й читання мають величезне значення. Підтримка українських бібліотек, закупівля ліцензій на переклад українських творів, організація авторських турів по Європі, більше залучення до міжнародних ініціатив, фінансування галузевої освіти — ось кроки, які допоможуть українським видавцям виходити на нові ринки та впливати на світову книжкову сцену. І це, перш за все, маємо зрозуміти ми.
