СБУ, Міністерство культури і будівництво - що в них спільного? Як створюються нові корупційні схеми і як їх подолати?
Наприкінці 2018-го соціальні мережі і медіа сколихнуло звернення забудовника Артура Мхитаряна до Президента України. Бізнесмен заявив про вимагання і шантаж з боку працівників СБУ.
Як вирішилась ця ситуація? І що дозволяє процвітати корупційним схемам в столиці? Голосна заява Голова Taryan Group Артур Мхитарян ще 11 грудня 2018 року розповів у своєму зверненні до Петра Порошенка про корупційні схеми, в які намагаються втягти забудовників.
Підставами «підризати крила (чи крани?)» забудовникам, за словами Мхитаряна, спробувало... Міністерство культури України. Саме там вигадали схему із отримання «історико-містобудівних обґрунтувань» (ІМО), розроблення та погодження науково-проектної документації на будівництво в історично населених районах Києва.
013-Artur-Mhitaryan-int.jpg
Найцікавіше, що ще рік тому, на початку 2018-го року, Кабінет Міністрів України оголосив про ліквідацію таких обґрунтувань з 1 січня 2019 року. Однак це не завадило людям, які представилися співробітниками СБУ вимагати з Артура Мхитаряна «вдячність» за вирішення питання у розмірі 4 квартир в його новобудові Taryan Tower. Готові були брати й готівкою — «закрити питання» обіцяли за 1 млн доларів.
Реакція Мхитаряна — розголос.
Однак окрім нього в «жертовному списку ІМО» опинилось ще 30 об`єктів. Тобто ще 30 приводів для тих, хто, за словами Мхитаряна, називався працівниками СБУ вимагати хабар. Звідки ростуть ноги? Важко посперечатися з тим, що корупція народжується там, де панує багатоповерхова заплутана бюрократія. Там, де механіка отримання документації не передбачає того, що отримати її можливо, принаймні, швидко і безболісно. Там, де від початку всі схеми наштовхують підприємців на єдиний вихід - «вирішити питання» за «вдячність».
На прикладі з тими ж історико-містобудівними обґрунтуваннями яскраво відстежується ця тенденція.
Ось, наприклад, список документів, необхідний для виготовлення ІМО:
- лист-зверення Замовника;
- рішення Київської міської ради (розпорядження КМДА, договір оренди, тощо);
- документи на право власності (користування) на землю\нерухомість (копії);
- черговий кадастровий план з нанесенням ділянки проектування; зі зворотнього боку – реєстр земельних ділянок (виконаний у поточному році; копія);
- топооснова земельної ділянки; М 1:500
- державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (договір оренди);
- план червоних ліній(копія);
- топооснова М 1:2000 ділянки з прилеглими територіями;
- свідотство про право власності на будівлю (у випадку реконструкції);
- технічний паспорт КМБТІ (виконаний у поточному році);
- містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки;
- історична довідка (в разі відсутності виконується за окремим замовленням)
- передпроектні пропозиції.
При цьому, до скасування на початку 2019-го ІМО вимагали абсолютно в усіх забудовників в центрі столиці, навіть у випадку будівництва на місцях промзон, а не при зміні цільового призначення ділянки, на якій відбувається будівництво! Навіть в тих, хто збирався будувати на місці закинутих заводів.
Розробка такого документу займала щонайменше 40 календарних днів і, звісно, не була безкоштовною.
Більш за те, приблизно 70% такої довідки зазвичай просто… описували подані документи. І фактично виносили той самий вердикт, що вже раніше описаний в іншій документації, історико-архітектурних опорних планах. Проте навіть такий план досі не ухвалено.
Тобто вимагаючи від забудовників ІМО, штучно створювались ускладнені умови, за яких рясніла б корупція і хабарництво. Адже обійтись без них абсолютно реально.
І це лише один аспект.
Проблема ж насправді не в тому, що 30 об`єктів зі «списку Мінкульту і СБУ» опинились «під забороною». Проблема набагато глибша: а якщо уявити скільки об'єктів, які дійсно порушували будь-які норми будуть побудовані завдяки такій корупції? Достатньо лише згадати скандальне будівництво на Андріївському узвозі, яке саме Мінкульт і намагався дозволити.
А якщо зануритися ще глибше? Скільки корупційних скандалів пережила ДАБІ? За підрахунками, 20$ за квадратний метр житла в новобудові — це хабар за потрібний «пакет документів».
Але раптом проблема не лише в недобросовісності окремих забудовників, але й в тому, що схеми із «пакетами документів» створені саме для того, щоб без хабарів було неможливо ввести в експлуатацію жоден житловий комплекс?
Тоді зникають жодні питання щодо непривабливості інвестиційного клімату в Україні для закордонних інвесторів. І вже не дивно, чому навіть на внутрішньому будівельному ринку зменшується інвестиційна активність.
Чи є реальні шляхи боротьби з цією корупційною гідрою?
Будівництво не за планом
Якщо говорити про національні масштаби, то звісно без кардинальних реформ жодних змін відбутись не може. Логічним було б зменшення кількості установ і відомств, які беруть участь у розробці, видачі і перевірці всієї необхідної документації. З іншого боку, свого часу монополія ДАБІ стала не надто зразковим прикладом, породивши лише більші обсяги корупції.
Що ж, в такому разі відповідь одна — реальна боротьба з корупцією, а не її імітація. Реальні реформи, а не їх імітація.
Що стосується Києва, то тут безладом ще довго будуть користуватися хабарники з обох боків барикад, поки місто не почне жити за Генеральним планом. Або ж принаймні нарешті вирішить, за яким генпланом живе - 2020 чи 2025. Бо нині триває парадоксальна ситуація, в якій чинним вважається Генплан-2020 (який вже не здатен задовольняти потреби киян), а детальні плани територій приймають у відповідності до… Генплану-2025.
До речі, це життя між двома планами теж дає зелене світло небаченому розмаху корупції. Про проблему з планами детально поговоримо наступного разу.
Поки ж — доступне для киян житло залишається недоступним саме через такі показові ситуації. А інвестиційний клімат стає дедалі більш несприятливим.
