Не встигли порушити гучну справу проти керівництва служби з надзвичайних ситуацій, а вже всі коментують її перспективу. Хтось навіть каже про чесний суд. Але хіба чесний суд, це той суд який затверджує нісенітницю?
Вже з повідомлень у ЗМІ можна нарахувати низку істотних порушень закону в справі проти керівництва служби з надзвичайних ситуацій.
По-перше, досудове розслідування й слідчі дії проти державних службовців 1-3 категорій посад і осіб, які займають особливо відповідальне становище, здійснюється виключно слідчими органів прокуратури України. Стаття 216 частина четверта та пункт 1 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України. Причому тут Міністр внутрішніх справ України й усе підпорядковане йому Міністерство?
Як на мене, затримання слідчим міліції з порушенням правил підслідності державного службовця 1-ї категорії - злочин за статтею 371 Кримінального кодексу України.
Всі докази, отримані з порушенням правила підслідності за законом є недопустимими. Тобто, чесний суд, якщо розуміти цей термін не по-сталінськи, має виправдати людину, обвинувачену за такими недопустимими доказами, незалежно від займаної посади.
По-друге, привласнення або розтрата майна чи заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, стаття 191 Кримінального кодексу України, можливо лише безоплатно. Верховний Суд України з цього приводу приймав ще у 2012 році рішення, яке є прецедентним (обов'язковим) для всіх судів нижчих рівнів.
Якщо хтось порушуючи або іншим чином спотворюючи результати тендерних закупівель, сприяв продажу за завищеною ціною пального або іншого товару, такі дії не є злочином за статтею 191 Кримінального кодексу України. При наявності до того підстав, їх можна кваліфікувати лише за статтею 364 КК України (зловживання службовим становищем).
Навіщо навіть у показових справах нехтувати положеннями кримінального закону?
І, по-третє, відносно кожного в цій державі діє презумпція невинуватості. Навіть відносно тих, кого всі журналісти чомусь називають корупціонерами. Більше того, навіть імені особи, підозрюваної у злочині, до набрання вироком суду законної сили, посадові особи правоохоронних органів в Україні не мають права розголошувати. Але це по закону так має бути, а що на практиці?
З одного боку кажуть, все доказано й докази беззаперечні. А з іншого боку - повідомляють про наміри звертатися до ФБР США за допомогою. Чи не суперечать твердження намірам, і дійсні докази у справі, тим позиціям, які оголошуються?
Якщо політики й державні діячі не почнуть поважати закон, Україна швидко перетвориться на Сомалі. І коли прийде для тих, хто зараз при владі, день суду, а так завжди буває в історії, не треба взивати до справедливості. Бо якою мірою ти міряв, такою мірою й тобі відміряють!
Чи таких сталінських рудементів прагнув і прагне Український народ?
