Читаю про взяття під варту журналіста з Івано-Франківська Руслана Коцаби за поданням Служби безпеки України. Справа про державну зраду, на секунду! І хоча не веду цю справу як адвокат, не можу збагнути окремі деталі. Невже маразм кріпне?
По-перше, за відомостями інформаційних агентств, які посилаються на прокурора, Руслан Коцаба обвинувачується одночасно за державну зраду й шпигунство (ст. 111 і 114 Кримінального кодексу України). Однак таке обвинувачення, якщо це правда, істотно суперечить кримінальному закону. Адже державну зраду може вчинити лише громадянин України, а шпигунство - навпаки лише іноземець або особа без громадянства. Одна стаття виключає обвинувачення за іншою. То може правоохоронним органам потрібно визначитися: обвинувачений громадянин України чи ні й не тиражувати відверту нісенітницю?
Зауважу, як я розумію Р. Коцаба громадянин України, тому ст. 114 КК України йому не може ставитися в вину, він неналежний суб'єкт.
По-друге, державна зрада за законом може вчинятися в один з трьох способів:
1) Перехід на бік ворога під час воєнного стану або збройного конфлікту. Однак це не про Р. Коцабу. Адже він не був військовим.
2) Передача або збирання з метою передачі іноземній державі відомостей, що становлять державну таємницю. Однак жодних відомостей про державну відомості таємного характеру ЗМІ не повідомляє, тому й цей варіант навряд чи стосується нашого випадку.
3) Надання іноземній державі, іноземній державі або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності. Швидше за все, саме в цій частині й підозрюється журналіст за його відомі користувачам Інтернету призиви. Принаймні, таке враження складається з інформації у ЗМІ.
Проте ініціатива окремого громадянина агітувати проти мобілізації до Збройних Сил, як мінімум, не містить такого необхідного елементу, як конкретна домовленість із представником іноземної держави проводити відносно України підривну діяльність. І це навіть без дискусії про те, чи може гасло одної людини виступати підривною діяльністю.
Такі дії, як їх описує ЗМІ, теоретично можуть кваліфікуватися як перешкоджання законній діяльності Збройних сил України (ст. 114-1 КК України) та/або ухилення від мобілізації (ст. 336 КК УКраїни). Але це точно не державна зрада.
Чи варто Службі безпеки демократичної країни брати методи Сталінського НКВС - питання риторичне. Але те, що за такі дії конкретні виконавці можуть нести кримінальну відповідальність - очевидно. Коли вже наші слідчі й прокурори запам'ятають хоча б останній приклад розслідування справ по фактам подій під час Революції Гідності. Де багато слідчих і прокурорів замість мають зовсім інший статус, як каже Генеральний прокурор.
Тим, хто засуджує вчинок Р. Коцаба окремо зауважу. Це Ваше право. Але я як нудний законник завжди буду доводити, що людину можна притягати до кримінальної відповідальності лише за законом. Без вигадок, забаганок, керівних вказівок тощо. Як буде виглядати Україна, яка просить допомоги у країн Ради Європи, і притягує своїх громадян до кримінальної відповідальності за особливо тяжкий злочин протиправно, спотворюючи при цьому зміст кримінального закону. Адже дію ст. 7 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини не можна обмежувати навіть на час воєнних дій або збройного конфлікту.
