Декілька хвилин приділемо питанню законодавчим ініціативам, таким як GDPR у Європейському Союзі та CCPA в США, а також українському закону про кібербезпеку.
З розвитком цифрових технологій та масовою диджиталізацією суспільства питання захисту персональних даних і кібербезпеки стають все більш актуальними. Окрім технічних аспектів, постає необхідність створення ефективної законодавчої бази, яка б захищала права громадян в умовах цифрової епохи. У цьому блозі я розгляну ключові питання, що виникають у сфері цифрових прав та кібербезпеки, із посиланнями на чинне законодавство, міжнародну практику.
Захист персональних даних у цифрову епоху
Одним із найбільш значущих нормативних актів у сфері захисту персональних даних є Регламент Європейського Союзу № 2016/679 (GDPR), що набрав чинності у 2018 році. Цей документ визначає принципи збирання, зберігання та обробки персональних даних, а також встановлює суворі вимоги щодо їх захисту.
GDPR зобов’язує компанії забезпечувати права користувачів на доступ до власних даних, право на їхнє виправлення, видалення ("право бути забутим") та обмеження їх обробки. Також впроваджено принципи "privacy by design" і "privacy by default", що вимагають від компаній інтеграції захисту персональних даних у всі бізнес-процеси з самого початку їх розробки.
Захист персональних даних залишається в центрі уваги не тільки в ЄС. Наприклад, у США відбуваються активні дискусії щодо впровадження аналогічних регуляцій. Станом на сьогодні існують окремі закони на рівні штатів, такі як California Consumer Privacy Act (CCPA), але загальнонаціональний закон ще не ухвалено.
Міжнародна практика та виклики
Одним із головних викликів у сфері цифрових прав є те, що інтернет не має кордонів, тоді як закони залишаються національними. Це створює проблеми з юрисдикцією та правовим регулюванням. Наприклад, компанії, що обробляють персональні дані громадян ЄС, зобов’язані дотримуватися вимог GDPR навіть якщо вони не розташовані в Європі.
Такі компанії, як Google і Facebook, уже неодноразово стикалися зі штрафами за порушення правил GDPR. Найбільш резонансним був випадок, коли у 2020 році Ірландський комісар з питань захисту даних оштрафував Facebook на декілька сотень мільйонів євро за витік особистих даних користувачів. Нагадаю, що Facebook (тепер Meta) отримував різні штрафи, але точні суми можуть варіювати. Один з великих штрафів для Meta становив 1,2 мільярда євро у 2023 році за порушення правил передачі даних в ЄС. В цьому контексті варто зазначити, що кіберзагрози постійно еволюціонують. Кіберзлочинність, зокрема атаки на критичну інфраструктуру, є серйозною проблемою для держав та приватного сектору. Зокрема, у 2021 році масштабні кібератаки на системи водопостачання та охорони здоров'я у США стали тривожним сигналом щодо необхідності підвищення рівня кібербезпеки.
Глобальні стандарти та український контекст
Кібербезпека залишається ключовим елементом у контексті цифрових прав. Важливу роль у регулюванні цієї сфери відіграють міжнародні стандарти, зокрема рекомендації Міжнародної організації зі стандартизації (ISO), зокрема ISO/IEC 27001, що визначає вимоги до систем управління інформаційною безпекою.
Україна також робить важливі кроки для підвищення рівня кібербезпеки. У жовтні 2021 року набрав чинності Закон України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України". Він визначає основні принципи кібербезпеки, включаючи захист критичної інфраструктури, розвиток кібербезпекових технологій та покращення міжнародного співробітництва в цій сфері.
Цей закон є нашої стратегії національної безпеки України, особливо в умовах зростаючої гібридної агресії з боку Російської Федерації. З початку російсько-української війни у 2014 році кіберпростір став ще однією ареною бойових дій, і кібератаки на державні установи та приватні компанії значно почастішали.
Тут варто наголосити, що ефективне регулювання цифрових прав має бути балансом між захистом персональних даних та розвитком інновацій. За словами мого колеги - досвідченого адвоката Зенкіна Дмитра Олександровича, регулювання має враховувати не тільки поточні виклики, але й бути готовим до майбутніх змін у технологіях. Він зазначає, що дотримання принципів конфіденційності не повинно перешкоджати розвиткові технологій, а навпаки – бути частиною їхнього розвитку, з чим неможливо не погодитись. У деяких своїх наукових працях, він також наголошує, що для України пріоритетом має бути інтеграція в міжнародні стандарти кібербезпеки та створення ефективних механізмів співпраці з ЄС та НАТО в цій сфері. Зазначає й про те, що "розвиток цифрових прав в Україні потребує не тільки законодавчої роботи, але й освітніх кампаній для підвищення обізнаності громадян про їхні права в цифровому просторі".
Висновки
Цифрові права та кібербезпека є складними й взаємопов'язаними проблемами сучасного світу, що потребують комплексного підходу. Регулювання персональних даних на міжнародному рівні поступово розвивається, але залишається багато питань щодо юрисдикцій та гармонізації законодавства в різних країнах. Україна, як частина глобальної цифрової спільноти, також активно працює над удосконаленням своєї законодавчої бази у сфері кібербезпеки та захисту персональних даних. Однак для ефективної реалізації цих норм необхідне не тільки вдосконалення правових інструментів, але й підвищення рівня обізнаності громадян.
З огляду на швидкість розвитку технологій, правове регулювання повинно бути достатньо гнучким, щоб адаптуватися до нових викликів, зберігаючи баланс між інноваціями та захистом прав особи.
