Погодинна зп в Україні. Коли і скільки?

Україна поступово перейде на погодинну оплату праці?

Вчора було багато новин про те, що Україна готується до переходу на погодинну оплату праці. Сьогодні пропоную розібратись, чи так це, та якщо це правда, то що чекає українців та їх роботодавців і що зміниться, в першу чергу, в законодавчому плані.

Для початку давайте розберемось, що таке погодинна оплата праці. В Україні звикли рахувати зарплатню у форматі місячної оплати праці, але у багатьох  розвинутих країнах, де економіка процвітає, таке явище не завжди є звичайним. Чому?

Кожен працівник та роботодавець знають, скільки коштує година праці. Тому і працівник, і роботодавець будуть краще рахувати свої гроші, оскільки кількість відпрацьованих годин та кількість отриманої заробітної платні може в рази відрізнятись. І ті, хто працює понаднормові, отримують свої гроші, а ті, хто раніше залишає офіси, відповідно, отримують менше. Математика проста, але чомусь в Україні вона не діє.

У нас є мінімальна заробітна платня (на 1 січня 2019 року – 132 євро), яка рахується за календарний місяць і, відповідно, до неї вам можуть порахувати (вже за годину) 25 гривень 13 копійок. Але в багатьох країнах мінімалка затверджена не законом, а угодою між профспілками та роботодавцями. За даними Євростату, у січні 2019 року країни ЄС за мінімальною заробітною платою розподілялись на три групи:

— Мінімальна плата, яка становила суму нижче 500 євро на місяць. Так у Болгарії, Латвії, Румунії й Угорщині.

— Від 500 до 1000 євро на місяць. У цю групу увійшли такі члени ЄС: Хорватія, Чехія, Словаччина, Польща, Естонія, Литва, Греція, Португалія, Мальта та Словенія.

— І плата від 1000 євро в місяць. Ця група складається з Іспанії, Британії, Франції, Німеччини, Бельгії, Нідерландів, Ірландії та Люксембургу.

Наша ж мінімальна заробітна плата в 5 разів менша, ніж в Болгарії, тож якщо платити погодинно, гадаю, цифра стане в рази меншою, якщо платити будуть стільки, скільки робітники реально будуть працювати. Але це все теорія і припущення, а найважливіший крок – це правове та законодавче врегулювання. Поки що ані уряд, ані хтось інший не починав таких кроків, тож стверджувати, що Україна готується до переходу на погодинну оплату праці, сенсу наразі мало.

А це, на мою думку, болюче і масштабне питання, адже нам не тільки треба буде розробити алгоритм, за яким вирахують пристойну середню погодинну оплату, а і внести зміни до КзПП та змінити інші нормативні акти, які мають радянський підхід до трудових відносин. Далі потрібно буде проконтролювати, аби роботодавці перейшли на нову систему, а також розробити механізми оплати, якщо хтось із працівників захоче отримувати заробітну платню.

Ну, звісно, це все довгий процес, який вимагатиме сил та часу, але ми маємо приклад Німеччини, де державне регулювання погодинної оплати праці введено лише з 2015 року. До цього в них взагалі не було мінімальної ставки на оплату праці. Тож, може, і ми до цього прийдемо!