Та красномовнішими все ж є самі вулиці, де реклама встановлена і у відповідному місці, і відповідного зразка. Пам’ятаєте бульвар Дружби народів: сіті, призма, скрол, щит? Тепер там лише скроли. А Кутузова, Старовокзальну, Січових Стрільців, Бульварно-Кудрявську, Дмитрівську, Верхній і Нижній Вал, Набережно-Лугову, Межигірську? Тепер там лише один формат сіті-лайтів і колишня еклектика із щитів, тумб, скролів, призм уже в далекому минулому. Сучасно? Так! Гарно? 100%. Та, окрім цього, сьогодні, коли країна переживає не найкращі економічні часи, це ще й величезний вклад в інвестиційну привабливість столиці, своєрідний стратегічний крок заради спільного виграшу.
Та все ж, якщо уважно проаналізувати цифри і порівняти їх із попередніми періодами, напрошується висновок про «неідеальність процесу». І справа тут не в перфекціонізмі. Із 47-ми вулиць за серпень і 32-х за вересень стовідсоткова стадія виконання робіт лише в 5-ти випадках. Влада та ж сама, оператори – теж, спільне бажання змінити місто на краще теж нікуди не ділось. Ба більше, Реформа набула таких обертів, що до Києва приїжджають представники інших міст, аби запозичити досвід у вибудовуванні конструктивних діалогів між бізнесом та владою. То в чому ж справа? А вся справа – в маленьких деталях маленьких підписів. Це не зрозуміє людина, яка ніколи не збирала підписи в державних установах… Та таких, мабуть, немає. Наша система так влаштована, що збирати підписи, низько кланяючись, ми вміємо ще з юнацьких років, коли збирали обхідні листи... Ще тоді в нас мало викарбуватися в пам’яті: «Чим нижча посада – тим нижчий уклін!», – і не важливо, що вже стоїть підпис коменданта… найважливішим залишається вахтер. Хто б міг подумати, що таке правило нас супроводжуватиме і в дорослому житті...
Місцева служба, комунальний заклад, установа чи підприємство – здавалося б, усі підконтрольні місцевій владі. Про важливість Реформи для Києва неодноразово говорив і міський голова, причому це лунало як у медійному просторі, так і в нормативному (на нарадах та засіданнях).
Та коли справа доходить до чергового погодження демонтажу чи отримання дозволу, знаходиться той, хто не чув ні про пріоритетність реформи, ані про вказівки і доручення профільного заступника. Затверджена Схема – це вже погоджені локації всіма службами (!). На сьогодні їхні підписи мають бути номінальними, а не перетворюватися на додаткову процедуру погодження. Та «вахтер» на сторожі... ДАІ не дозволяє здійснювати операторам демонтаж без КП «Київблагоустрій»… архітектура не дає дозвіл без підпису ДАІ… Це при тому, що всі служби перебувають в одній горизонталі і почерговість віз ніде не визначена. Жодного раціонального пояснення, окрім бажання окремо взятої служби (чи то спеціаліста) відчути себе значущим, тут не знайти. Та чи варті такі «комплекси» загрози успішності Реформи?
