Неріздвяні кредитні історії: що відбувається з позиками на ринку України? (частина перша)

Щоб ефективно вирішити будь-яке питання, спершу треба його якісно дослідити та зрозуміти. Саме з цією метою було проведене спільне дослідження НАБУ та USAID щодо ринку кредитування в Україні.

Де, як і чому беруть позики пересічні українські домогосподарства? Яким фінансовим установам довіряють? Чи мають можливість вчасно розраховуватися зі своїми боргами? На які потреби беруть кредити? Чому звертаються по додаткові фінанси представники бізнесу? Чи знають про державну програму кредитування для підприємців «5%-7%-9%»? І, врешті-решт, що у нас з іпотекою?

Саме ці питання й стали предметом дослідження, результатами якого я планую поділитися з вами у цій і кількох наступних колонках.

Чому тема кредитів наразі особливо важлива?

Окрім того, що питання кредитування не втрачало своєї актуальності для українців фактично протягом усього періоду незалежності, в березні 2020 року ми постали перед новим типом економічної кризи, якої ніхто досі не знав. Так званий локдаун зупинив активну економічну діяльність і запровадив регуляторне обмеження транзакцій по всьому світу. 

Як наслідок, реальний ВВП України скоротився на 11,4% у другому кварталі 2020 року, а плановий дефіцит Державного бюджету було перевищено майже втричі. Якщо говорити простими словами про ситуацію, що склалась у житті простих людей, то страждає і бізнес, і домогосподарства. Підприємницька активність падає, доходи людей зменшуються. А відповідно, тема позик особливо актуалізується.

Першу частину матеріалу про дослідження присвячую темі кредитування фізичних осіб, тобто пересічних українців і їхніх сімей.

Кого опитували?

Серед населення України було проведено 807 інтерв’ю за допомогою онлайн-опитування. У межах цього дослідження опитували аудиторію у віці 25-55 років, що проживає в містах 100 тис.+, яка становить 18% усього населення України. Така аудиторія була обрана через те, що вона є «цільовим ядром» потенційних користувачів кредитних продуктів. 

У структурі опитаної аудиторії переважають жінки (52%), середній вік – 40 років. Більше половини (58%) проживають у містах 500 тис.+. За сімейним статусом більшість (72%) є одруженими/заміжніми. Середній склад сім’ї – 3 особи (2 – працюючі та 1 – непрацююча). Основне джерело доходу сім’ї – заробітна плата (у 89% випадків), а також – нерегулярний дохід (29%), пенсія (23%) та соціальна допомога (20%). Сімейний дохід переважно розподіляється на такі витрати: 31% – на харчування, 22% – на оплату комунальних платежів та оренди житла, 11% – на одяг і взуття, по 7% – на ліки та транспорт, 6% – відпочинок, решта – щось інше. За статусом зайнятості 86% працюють здебільшого за наймом. Найпоширеніші галузі – промисловість/будівництво, бюджетний сектор і торгівля. Що цікаво – практично половина (46%) отримує хоча б частину зарплати неофіційно.

Також опитували малий і середній бізнес, який веде комерційну діяльність (офіційно зареєстровані фізичні особи-підприємці та юридичні особи з річним доходом до 30 млн грн).

Із підприємцями провели 303 інтерв’ю методом телефонного опитування (151 – з ФОП, 152 – з ЮО). Подробиці щодо юридичних осіб в наступній публікації. 

Як на дохід вплинув COVID-19?
16% опитаних відзначили негативний вплив на зайнятість. Вони перейшли на неповний робочий день або їх звільнили чи відправили в неоплачувану відпустку. Ще 6% мають подібні побоювання щодо майбутнього. Майже половина (47%) відповіла, що доходи значно скоротились у цей період.
Левова частка українців зазначає, що наразі їм не вистачає коштів на такі речі, як споживчі товари, побутова техніка, одяг чи ліки. Про відпустку, авто або власне житло взагалі не йдеться. Адже за останній рік проблему нестачі коштів на щоденні елементарні витрати вирішували 36% опитаних, а в майже половини з них така ситуація спостерігається щомісяця.
Як вирішують питання з нестачею коштів?
Основне джерело фінансування – кредитний ліміт за вже відкритою карткою. Зокрема це притаманно в таких ситуаціях, як брак коштів на необхідні щоденні покупки, споживчі товари, витрати в непередбачуваних обставинах або для погашення іншого боргу. Загалом цей варіант найбільш зрозумілий і зручний в оформленні та погашенні. Але українці відзначають і певні його мінуси. Зокрема, неможливість отримання потрібного ліміту та короткий термін кредитування.

На другому місці за популярністю стоїть безвідсоткова позика від знайомих або родичів. До цього виду позики найчастіше вдаються у непередбачуваних ситуаціях і для погашення іншого кредиту. Адже кредитна лінія від близьких знайомих має «найнижчу вартість». Водночас опитані відзначають, що звертатися до близьких людей по гроші їм часто некомфортно та незручно.

На третьому місці – спеціально оформлений кредит у банку, який найчастіше використовують для оплати великої покупки або на розвиток бізнесу. Його обирають в останню чергу: через бюрократичність процесу оформлення та тривалість прийняття рішення щодо нього. До того ж, дуже часта ситуація відмови банків певній категорії позичальників.

Однак є ще й останнє місце нашого умовного хіт-параду – кредити від мікрофінансових організацій, або скорочено МФО, та ломбардів. До цього типу позик вдаються в останню чергу через недовіру та непрозорі умови кредитів.

Такий умовний «рейтинг» пояснюється і тим фактором, що опитувані відзначають не дуже хороше ставлення до себе з боку позичальників у вигляді ломбардів і мікрофінансових організацій.

Середня сума кредиту або позики, яку зазвичай оформлюють за один раз, становить 21 тисячу гривень. Трохи нижчі суми з щомісячного використання ліміту кредитної картки — приблизно 5 тисяч гривень. А позика в ломбарді обчислюється десь 4,5 тис. гривень за один раз. Найбільшу позику беруть за довгостроковим кредитом у банку, це приблизно 122 тисячі гривень за раз.

На момент опитування загальна сума боргу перед всіма джерелами в опитаних, які мають невиплачені позики, налічувала приблизно 32 тисячі гривень і найбільшу частку цього боргу (~57%) здебільшого становив кредитний ліміт за карткою.

За останній рік опитані мали досвід оформлення десь трьох позик або кредитів, а невиплаченим на момент опитування в середньому залишився один. У 23% він був на кредитній картці, 18% мали невиплачену позику в знайомих, 15% виплачували короткостроковий кредит у банку, а 10% – довгостроковий. Лише 7% мали кредит у МФО та 5% — позику в ломбарді.

Беззаперечним лідером за охопленням клієнтів у сегменті банківського кредитування є ПриватБанк. Якщо говорити про МФО, то це MoneyVeo, Швидкогроші або Dinero, а серед ломбардів користуються популярністю Капітал, Скарбниця та Благо.

Найважливіших критеріїв вибору джерела запозичень є кілька. Перший із них – найнижча вартість. Особливо це важливо, коли гроші потрібні на непередбачувані ситуації. Далі опитувані відзначали прозорість умов і гарантію, що кредитор не обдурить у майбутньому. Це має значення для вибору джерела фінансування дороговартісної покупки. І останнє, але не за значенням, – можливість завчасно погасити позику.

Що ще цікаво – про наявність у себе кредитної історії знає лише трохи більше третини опитаних (35%) і лише 38% із них коли-небудь цікавилися та переглядали свою кредитну історію чи кредитний рейтинг.

Отак беруть кредити українці. У наступній публікації я розповім, куди та по які суми звертається український бізнес, а також про те, як можна покращити ситуацію з кредитуванням в Україні.