Чому важливо невідкладно прийняти Антикорупційну стратегію?

Пріоритетність прийняття стратегії є надвисокою, коли мета — подолання корупції. Але що гальмує прийняття надважливої Антикорупційної стратегії? Давайте розбиратися.

Минуло майже два тижні від заклику Президента до Верховної Ради якнайшвидше прийняти Антикорупційну стратегію для України на 2021-2025 роки.

Нагадаємо, що відповідний законопроєкт № 4135 був визначений Володимиром Зеленським як невідкладний майже 9 місяців тому, а саме 30 вересня 2020 року. Варто зазначити, що проєкт Антикорупційної стратегії також був підтриманий громадськістю.

17 червня 2021 року проєкт Закону таки потрапив до порядку денного пленарного засідання Ради. Але аж 68-м пунктом. Цілком передбачувано, що до нього просто не встигли дійти перед завершенням засідання. 

До яких проблем вже зараз призводить те, що депутати не розглядають Стратегію?

По-перше, якщо таке затягування буде тривати і надалі, Стратегія буде застарівати і потихеньку втрачати актуальність.

Mожна було б уже перейти до наступних кроків, якби фундаментальний документ, на основі якого протягом 6 місяців має бути розроблена державна програма з його виконання, був ухвалений. Варто згадати, що навіть у назві самого законопроєкту йдеться про Стратегію на 2020-2024 роки, а зараз — середина 2021.

По-друге, для реформаторів на місцях поки що немає антикорупційних стратегічних документів, на які вони б могли спиратися у своїй роботі. Стратегія могла би бути чудовою підтримкою та орієнтиром для того, аби впроваджувати позитивні речі й боротися за них. Адже в документі фіксуються очікувані результати, до яких мали б прийти по завершенню її реалізації.

По-третє, останнє голосування з антикорупційної тематики (присвячене вихолощенню е-декларування, попри те, що це був президентський законопроєкт) показав на практиці політичну волю більшості депутатів боротися з корупцією ділом, а не тільки на словах. 

Чи буде така вмотивованість зростати у майбутньому — покаже час. Адже саме корупцію так засуджували у публічних комунікаціях народні обранці. Тож, ще до літніх канікул Рада може встигнути проголосувати за цей дійсно важливий документ.

Проте поки що велика праця НАЗК та залучених до неї експертів перебуває десь у підвалі порядку денного із вкрай маленькими шансами встигнути її розглянути. Не хотілося б такого розвитку подій, коли це питання перенесеться знову, вже на осінь. 

А далі, може вже і Стратегія перетвориться на таку, що почнеться не з 2021, а з 2022 року. Відповідно, встигнути виконати в заданий строк усе, що там передбачено, буде все складніше і складніше. І тоді знову виникне багато запитань щодо невчасного виконання антикорупційних заходів з самого початку, як це було і при попередниках.

Тож навіщо ускладнювати життя і демонструвати недостатність політичної волі у настільки фундаментальних речах? 

Ігнорування такого важливого питання як прийняття Стратегії призводить не тільки до загрози марнування коштів платників податків. На жаль, парламентарі знову демонструють відсутність бажання долати корупцію, і це бачать не лише всередині країни, а й зовнішні партнери. 

Варто згадати, що у Президента є право ініціювати позачергове засідання Ради у випадку, якщо парламент не дійде самостійно до розгляду Стратегії. Зрештою, Зеленський сам публічно заявляв про необхідність її якнайшвидшого ухвалення.

Виходячи з усього перерахованого, затвердження Стратегії є важливим кроком для подальшої ефективної боротьби з корупцією. Тому вона має бути якнайшвидше ухвалена у належній редакції та без правок, які б знищували її зміст.