Яким уже жахливішим може бути злочин проти держави міністра освіти, якщо її відомство поширило опитувальник для школярів російською мовою, і всі його питання підштовхують старшокласників до необхідності розвалу України? Де кайданки для пані Гриневич?
Хвилю небувалого обурення і закономірних протестів українців викликала публікація в соціальних мережах і ряді ЗМІ статті дитячої письменниці Лариси Ніцой (13 листопада ц.р.), озаглавленої «Новий скандал у Міносвіти». Насправді це було публічне викриття антидержавної діяльності співробітників Академії педагогічних наук України (АПНУ) та директора одного з департаментів Міністерства освіти й науки України. Ця, так звана АПНУ, в період збройного конфлікту московітів проти України, надала допомогу окупантам в підривній діяльності проти нашої держави в формі підготовки опитувальника учнів 7-11 класів. Виготовлений він не державною мовою, що є порушенням п. 1 і 2 статті 10 Конституції України. Цей документ публічно поширює думку проти незалежності України, тим самим спонукає до помислу і дій школярів про приєднання України до Росії.
Опитувальник культуру Росії (азіатської країни) й України (європейської держави) називає абсолютно однаковими, що є способом агітації до об’єднання, тобто повернення нашої країни в колоніальний стан. Крім того, в ряді посилань безпосередньо закликає до створення однієї держави України з Росією. Документ, виготовлений в АПНУ і погоджений директором департаменту Міносвіти безпосередньо поширює в стані учнівської молоді думку про розвал України на декілька держав.
До кожного питання опитувальника зловмисники в сутанах науковців та чиновників, підготували по півдесятка варіантів відповідей, що насправді є багатократне повторення провокативних антидержавних постулатів з неприкритою допомогою ворожій державі у проведенні активної підривної діяльності в середовищі нашої молоді.
Не зважаючи на глибоко антидержавний зміст цього документу, чиновник Міносвіти 24.10.2016 р. розсилає його від імені Міністерства органам освіти з метою поширення в середовищі учнівської молоді, проведення офіційного опитування серед школярів.
Цей пасквіль, замаскований під безневинну просвітницьку діяльність Міносвіти Левко Лук’яненко, український дисидент і політик часів СРСР, співзасновник Української Гельсінської Групи, колишній народний депутат України ряду скликань називає актом державної зради. Як юрист, він кваліфікує подібне відвертим злочином проти України і нашого народу, що може підпадати під дію ст. 111 Кримінального Кодексу України. Про це Герой України написав у своєму клопотанні про порушення кримінальної справи проти працівників АПНУ та директора департаменту Міносвіти до Служби безпеки України.
При цьому Левко Григорович вказує на обставини, котрі суттєво обтяжують вину зловмисників. А саме: -злочин вчинила група осіб (п. 2 ст. 67 ККУ); -злочин скоїла група в «умовах воєнного або надзвичайного стану, за інших надзвичайних подій» (п.11 ст. 67 ККУ); -злочин скоєно «загально небезпечним способом» (п. 12 ст. 67 ККУ).
Запобігти здійсненню злочину вдалося завдяки насамперед пильності письменниці Лариси Ніцой, яка якраз активно працювала в Міносвіти разом із групою активістів над тим, аби попередити можливе закладання в проект нового закону України «Про мову» подібних до опитувальника провокативних ям, котрі на законодавчому рівні дають можливість офіційно вивищити мову меншин над державною. Головним опонентом громадських активістів був якраз вище позначений директор департаменту міністерства, якого керівник відомства Л. Гриневич призначила куратором проходження проекту закону у Верховній Раді.
Даний фахівець є уродженцем і вихованцем самої Москви, який свого часу переїхав до столиці України і виплековувався у пенатах сумнозвісного українофоба Дмитра Табачника. За часів депутатства сивобородого регіонала у парламенті, якого навіть свої, донецькі злодюги, називали крадієм музейних цінностей, працював його помічником-консультантом, а після того, як той перекочував у крісло вождя Міносвіти, зайняв у цьому відомстві посаду очільника провідного департаменту. Отож, уся скрита і відверта русифікація нашої освіти, процеси на утримання Міносвіти України в лоні діяльності сусідньої держави саме на совісті цієї людини. Вона чомусь і нині є опорою в роботі теперішнього керівника Міносвіти.
Парадоксально, але факт: навіть зараз, коли рафінованого москвича з Міносвіти вже спіймали за обидві руки під час документальної провокації проти нашої держави з поширенням серед українських старшокласників ідей об’єднання України зі смертельним ворогом – РФ, його взялася відбілювати особисто міністр освіти й науки Лілія Гриневич. Після публікації заміток Лариси Ніцой, ця вельможна пані, нічтоже сумняся, заявила, що розсилка опитувальника поясняється буцімто якимось там... технічним збоєм, що подібне сталося... випадково, а директор департаменту уже наказаний, мовляв, йому оголошено... догану. Себто, просто погладили по голівці, щоправда проти шерсті…
Одне слово, він залишений на своєму ж посту і сьогодні-завтра знову готовий продовжити свою активну й масштабну антидержавну діяльність. Він точно такий же «цінний кадр», щоправда невідомо для кого, в системі освіти, як і сама недолуга високорангова чиновниця пані міністр…
Як на мене, це свідоме прикривання ворожої, проросійської діяльності у відомстві особисто самим міністром. Вона на рівні з директором департаменту має нести кримінальну відповідальність за спробу Міносвіти провести опитування серед старшокласників з відвертою пропагандою розвалу української держави. Який уже може бути важчим злочин проти України від цього? Невже нам потрібно чекати того дня, коли пані Гриневич візьме до рук автомат і стане на бік колаборантів? Разом із згадуваним вище директором департаменту та незабутнім Дмитром Табачником…
