Журналіст змінює професію на... фрак нардепа. Що далі? Лизати чи правду казати?
Практично кожного божого дня чути,як любителі начальства і пестуни влади з погано замаскованим роздратуванням іненавистю у голосі котять бочки на журналіста і тимчасового парламентаря СергіяЛещенка. Мовляв, звідкіля такий мудрий узявся, навіщо так часто вимітає на судгромадськості скандальні факти з життя шановних людей, а насправді замаскованихкрадіїв і недоторканних, «святих корів» із елітної ферми на Банковій. І вжесправжню істерику влаштовують з приводу того, що пан журналіст є членом сонмуголовних дерунів з державної казни -фракції БПП «Солідарність». Ось хоч би вчора, 2 серпня ц.р., якийсь так званийполітичний експерт каналу 112.ua,аж тремтячими від роздратування губами молився в ефір: навіщо це він робить?Чому не вийде з фракції імені глави держави? Дивітьсяі слухайте тут, особливо ж під кінець виступу.
Ні,таким, і їм подібним ніколи не збагнути, що справжня журналістика – це не лише вербальніпрофесійні прославляння тих, хтоправдами, а частіше все-таки неправдами зібрався на політичний амвон, а має показатище й душу, шлях на трибуну тих, хто обзиває себе керівниками й правителями. Як із чим вони прийшли перед народ, наскільки чистими й світлими є їхні помисли,куди й до чого вони закликають, який мають багаж знань та умінь. І, звичайно, жчи самі не крадуть, традиційно на словах «борячись» з цією проклятою корупцією.Адже, не забуваймо, що й дорогий Віктор Федорович Янукович свого часу особистоочолював головний антикорупційний комітет в Україні, обібравши всіх нас донитки.
Япереконаний, що гарба непримиримості до крадіїв у владі зрушила останнім часомтільки тому, і лише завдяки тому, що на публічній паперті Верховної Ради з’явивсятакий мужній і мудрий журналіст-професіонал як СЕРГІЙ ЛЕЩЕНКО. Ви ж огляніться,поміркуйте над тими фактами, які зараз я наведу. До останнього призивупарламенту зайшла ціла група представників ЗМІ. Вони що, можливо, найкращі унашому цеху? Ні, це зовсім не так. Їх фракції добирали лише з однією метою, щобвони уміло публічно у ЗМІ відстоювали партійні інтереси, прославляли пратлідерів.Іншими словами, такого борзописця просто купляли посадою нардепа, теплим місцемособи недоторканної. І більшість, звичайно ж, продалися. Послухайте, якзапопадливо вилизує нині владу, іноді аж до нудоти, такий, колись буцімто безкомпромісний«правдоруб», колишній телевізійник нинішній нардеп Усов. Аж гидко слухати. Подібнославить «Народний фронт», котрий прокрався вже геть, на який плюється весьнарод, як на ліжбище корупціонеріїв, нудний і примітивний у судженнях журналіст-нардепВадим Денисенко. А про продажність львів’янина Павла Кишкаря аж не хочетьсяговорити: невже ж бо виборці «Самопомочі» голосували за те, щоб він підсиливБПП, тоді, коли однойменна фракція, власне його рідна колишня фракція взагалівийшла з правлячої коаліції? Повна деградація у владі сталася з пані Т.Чорновол. Ви ж погляньте про що промовляють її блоги: лише якась фанатична службав угоду одному колезі нардепу, в угоду його бізнесу. І я вже зовсім обійдустороною примітивні і убогі теми, якими вряди-годи опікується пані О. Червакова.Про ще кількох колишніх працівників ЗМІ в сесійній залі взагалі нічого сказати,бо вони просто розчинилися в парламентському болоті.
Ітому єдиним як перст воїном у нашому полі уваги залишається Сергій Лещенко, журналістна нардепівському посту. Наче справжній мотор суспільства в поході протиматеріального зла, яке називають корупцією. Розумію, що начебто пафоснозвучить, але так воно є й насправді. Позаяк його викривальні публікації,оприлюднені в пресі дають можливість брати за загривок справжніх кривососів набюджетних венах країни. Практично всі гучні скандали останнього часу починалисяз витоків на публіку викривальних статей і заяв безкомпромісного народногодепутата, для котрого, до речі, не існує ні рангів, ні охоронних прізвищ. І мивсі лише маємо радуватись, гордитися тим, що є такий непідкупний Сергій.Завойований ним роками старанної праці в галузі журналістських розслідувань авторитетнині є своєрідним притягальним магнітом для тих людей, які, приміром, працюючив тому чи іншому відомстві, знаючи про значні зловживання начальства не могли ранішенікуди «потикнутися» зі своїми заявами, оскільки в усіх правоохоронних органахсидять такі ж самі казнокради, котрі неодмінно «здадуть» правдолюбця власному начальству,а то ж і зроблять заявника винним. Усі нині знають, що пан Лещенко, це немовбиостання інстанція в державі по відстоюванню правди: не зрадить, не підведе.Якщо матеріали заслуговують на пильнуувагу суспільства – обов’язково оприлюднить. А це гарантія того, що «сигнал» неляже під сукно. Сергій, як мовиться, не відступиться від теми до тих пір, покине доб’ється свого – розслідування підозри про злочин. Як, приміром, сталося зісправою проти вічного нардепа і касира багатьох підпільних справ у ВР панаМартиненка. Якби не наполегливість С. Лещенка цей дружок крадія А. Яценюка ще бі досі регулярно пиляв десятки і сотні мільйонів бюджетних асигнувань.
Зрозуміло,що в Сергія є своя мережа людей, яким він довіряє, від яких черпає інформацію. Алесудячи з публікацій, не важко здогадатися, що до нього у пошуках правди ізахисту звертаються і відповідальні особи з різноманітних урядових структур,правоохоронних органів, судових інстанцій. Саме завдяки цьому відбуваютьсяцікави зливи конфіденційних даних, за якими оголеними опиняються замаскованікорупційні схеми. Сергій мимохіть перетворився в головного захисникасуспільства від корости поборів, злодійства, хабарництва. І саме тому так злючесичать на нього всі ті, хто має що ховати за спиною.
Теперщодо того, чи варто йому складати мандат нардепа, виходити з фракції БПП. Хочаі те, і інше, це фактично одне й те ж саме, бо означає – прощай Верховна Рада.Законодавство виписано так, що є лише єдиний варіант позбутися неугодного народногодепутата – дочекатися чи дотиснути його до того, аби він особисто написав заявупро вихід з рідної, але чомусь тепер не милої серцю фракції. Як сталося це з Є.Фірсовим та М. Томенком. Ці двоє , нехай буде відомо, вже пройшли всі судовікола до найвищих інстанцій і залишилися ні з чим: влада вміє вимітати неугодних.Коли ж парламентаря виключать з фракції самі розсерджені колеги нардепи – все залишаєтьсябез наслідків, він і далі залишається членом вищого законодавчого органу держави,стає позафракційним.
Думаю,що перебування безпосередньо в стані БПП,це для Сергія немовби відрядження для ведення рубрики «Журналіст змінює професію».Що загалом же дає змогу перебувати безпосередньо на кухні, де поруч з підготовкоюстрави «турбота про народ» повсякчас триває шалений «дерибан» державної казни,роздаються призи «своїм людям». Журналіст відтак стає свідком багатьох прихованихвід людських очей подій, що дає змогу зрозуміти, хто працює на державу, а хтовиключно на себе, на своє оточення. І тому правильно буде, якщо пан Лещенко незвертатиме уваги на тих, хто закликає його «вчинити чесно – вийти з фракції «Солідарності».Він цим, власне, чітко й однозначно доказав: не всі журналісти продаються заувагу начальства, за тепле місце в парламенті. Пан Лещенко залишився вірнимпрофесії і обов’язку бути слугою народних мас. Що, між іншим, не вельми єбезпечним нині.
Бойоваантикорупційна журналістика, яка не оминає своєю увагою ні олігархів, ні главудержави і його оточення, ні генпрокурора, це могутня прогресивна сила, якаочищає «авгієві конюшні» влади, спонукає суспільство до непростих, але такпотрібних кроків уперед. І ми всі маємо дякувати Богові за те, що є серед наслюдина, яка фактично щодоби, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, з неспростовнимифактами і аргументами в руках, говорить правду про різного роду махінаторів привладі і злодіїв. Не лукавить ні перед ким. Всяко маємо підтримувати, оберігатипана Лещенка.
Єлише одне суттєве зауваження до Сергія. Ну, їй-право, не можна, друже,забувати, якому народові ти служиш. Якщо українському, то чому все частіше переходишна мову рашен-федерайшен? РІДНОМОВНІСТЬце також святий обов’язок журналіста…
