Слідами кримінальної справи проти українського патріота Миколи Карп’юка та проросійського «спасівця» Станіслава Клиха, яких наступного тижня починають судити у Чечні
У понеділок,26 жовтня ц.р., в м. Грозному, Верховний суд Чечні, почне розгляд справи протиукраїнського націоналіста Миколи Карп’юка та киянина Станіслава Клиха, колишніхчленів УНА-УНСО. Звинувачують їх у тому, що вони начебто брали участь уросійсько-чеченській війна на боці Дудаєва і його сподвижників. Буцімто розстрілювалий катували московітів. А тепер, виходить, попалися…
Почну з51-літнього М. Карп’юка. До недавнього часу в Україні було відомо, що йогонемовбито російські спецслужби понад рік тому вислідили на нашій території івикрали, таємно вивезли через кордон. На жаль, і я повірив у цю версію, про щоякось писав в одному зі своїх постів блогу. Насправді все було дещо інакше.
Навесні2014-го керівники УНА-УНСО до числа котрих входив і М. Карп’юк, явно увірувавшиу свою всесильність після подій на Майдані, вирішили, що називається вручну зупинитиреферендум у Криму. Хтось підкинув їм ідею про можливість зустрітися у Москві зрадниками Путіна, переконати їх у необхідності не допустити подібного. Наївніромантики! І ось двоє – В’ячеслав Фурса,керівник на той час київської організації «Правого сектора» і заступник ДмитраЯроша Микола Карп’юк, автомобілем з водієм політичної сили виїхали до білокам’яної.
Мають, мабуть,рацію ті, хто стверджує, що все це була добре продумана операція ФСБ. Київськутрійку затримали в дорозі до Москви уже після в’їзду в Брянську область, буквальноза межами Чернігівщини. Сталося це 17 березня 2014 року. Було схоже на те, щона українців чатували, і були в курсі місії. Через два тижні В. Фурса і шоферповернулися на береги Дніпра, а ось М. Карп’юка залишили в СІЗО й почаликатувати. Тим, хто «розробляв» українського націоналіста, конче потрібно було,аби він зізнався в своїх розстрілах і катуваннях російських солдатів, здавпобратимів, з ким бився пліч-о-пліч в Грозному, в горах Чечні.
Усе це було бякось зрозуміло, коли б не враховувати однієї суттєвої деталі. Насправді МиколаКарп’юк ніколи до цього не бував у Чечні. Ні під час першої, ні в роки другоїросійсько-чеченських воєн. Так, принаймні, в один голос стверджують йогосоратники, в цьому переконана його мати – пані Тетяна, а також дружина – Олена.В Абхазію, на початку дев’яностих років минулого століття у складі загонуУНА-УНСО Микола справді їздив, а ось у Чечні не був. Усе це ганебні кремлівськівигадки.
Але що ціфакти проти того, коли перед слідчими-живодерами поставили завдання: забудь-яку ціну вибити зізнання з ворога – українського патріота. Більше року вУкраїні взагалі не було відомо, де знаходиться М. Карп’юк, якого пов’язали набрянській трасі Звісно, що ні про якихадвокатів не йшлося, якщо рашівці взагалі відмовлялися розмовляти про полонянина.Вони не реагували навіть на запити МЗС Украйни. За цей час бранець пройшов сімкругів пекла з застосуванням під час допитів струму, утримування на колінах упродовжвсього дня на пекучому сонці. Перетерпіти тортури більше було не в змозі, ітому український націоналіст згодився підписати все, що бажають почути «слідчі».
До болю зовнісхожа на Карп’юка і доля іншого московітського бранця – Станіслава Клиха. Хоча 41-літнійвикладач Київського транспортно-економічного коледжу сам завітав до Росії.Перед цим у Криму познайомився з дівчиною і приїхав до неї в місто Орел. Поселивсяв одному з готелів, і був буцімто вирахуваний, як колишній учасник бойових дій вІчкерії. Спершу на 15 діб (8 серпня 2014 року) арештували за якесь там порушення, а даліповезли на Кавказ.
Станіславапершим розшукали в казематах тюрем російські правозахисники. У нього з’явивсяадвокат. Клих зумів в деталях описати нелюдські знущання, які вчиняли щодо йогомосковітські садисти, вибиваючи потрібні їм «зізнання». Розповідь про це разоміз позовом до російських правоохоронних органів уже передані до Європейськогосуду з прав людини. Їх не можна читати без валідолу. Зокрема, С. Клих пише, щобуквально відразу після арешту його почали нещадно бити і катувати "задопомогою наручників і електричного струму, тривалого стояння на колінах, врезультаті чого на зап'ястях рук, колінах, гомілковостопний частини ніг єчисленні шрами". Наприкінці серпня його перевезли до Зеленокумська, апотім - до Владикавказу, де "давали алкоголь, психотропні препарати, яківводили внутрішньовенно". "Крім цього, у Владикавказі, пише С. Клих,- мене по кілька діб тримали на тюремному дворі, не даючи ні води, ні їжі. Врезультаті застосування даних методів я був доведений до стану дистрофії, неміг тримати в руках ложку, ручку, оскільки кисті рук були вивернуті врезультаті приковування до гратів. У екзекуціях брали участь невідомі меніособи в масках, які перед тим, як почати катувати, надягали мені на головумішок, зав'язували його зверху скотчем-стрічкою. <...> Тортури в містіВладикавказ проводилися з інтервалом у 2-3 доби, щоб я міг відпочити, меневідгодовували за цей час, потім слідували тортури із застосуванням струму".
Якщо Микола Карп’юкце справді переконаний, активний український націоналіст, то С. Клих не йде зним ні в яке порівняння. Як стверджує його нинішній адвокат Марина Дубровіна, їїклієнт розповідав, що в УНА-УНСО розчарувався у другій половині дев’яностих років.Перейшов до «Соціал-патріотичної асамблеї слов’ян», яку ще називають СПАС. Цяпартійна покруча займає чітку проросійську позицію. Як її представник, С. Клихїздив з Києва до Москви на «Руський марш 2007». За два роки по цьому, в Києвібере участь в організації круглого столу під промовистою назвою: «ПівденнаОсетія-Україна-Грузія: бермудський трикутник чи геополітична гра?» Там вінвиступає на форумі, стверджуючи, що Південна Осетія відбулася як незалежнадержава. Саме Клих став організатором після цього акції з виразистим закликом: «Саакашвілі,гукай своїх додому!»
Здавалося б,як могло статися так, що росіяни катують мовбито свого українського прибічника?Але «цікавим» для них, як не важко здогадатися, С. Клих був насамперед тим, щосправді на початку дев’яностих років, по 1997 рік точно, входив до складукиївської організації УНА-УНСО. Що перебував у близьких стосунках зі своїмпартійним начальником М. Карп’юком, а особливо дружив з Дмитром Корчинським. Іколи з ним лише почали «працювати» за методами гестапо, Клих погодився всерозповісти, що знає. Звідси виходить, що мовбито саме С. Клих першим підтвердивзаяву якогось зека Олександра Малофєєва, з яким уже працювали російські слідчіщодо з’ясування обставин участі українців в боях за Ічкерію, засвідчивши, що в Чечнізустрічав українського бойовика з позивним «Арсеній». Себто, нинішнього прем’єр-міністраУкраїни Арсенія Яценюка.
СтаніславКлих, судячи з протоколів допитів, які проаналізували представники московськоїправозахисної організації «Меморіал», з 27 серпня 2014 р. детально розповідавпро свою участь в УНА-УНСО. За його словами, в організацію українських націоналістіввін вступив 1992 року за дорученням співробітникаСБУ Ігоря Паладія. Як стверджує тепер Клих, будучи студентом, він буквальномарив роботою в спецслужбі. Згідно з матеріалами справи, отримавши оперативнийпсевдонім "Бондаренко", Клих повинен був інформувати органи "промайбутні мітинги, конференції, тренування, про підготовку акцій з блокуваннядоріг, будівель, навчальних закладів, про діяльність керівних осіб організації,про джерела фінансування УНА-УНСО".
У цій історіїзнову вражає одна обставина. Як стверджують знаючі люди, і С. Клих, так само,як і Микола Карп’юк, в Чечні ніколи не бував. Однак їх обох росіяни звинувачують у тому, що вонибрали участь, як у першій, так і в другій російсько-чеченській війнах. Саме наїх свідченнях, вибитих катуваннями, як тепер заявляють обидва українці,будується і звинувачення проти Арсенія Яценюка. Ось воно: ««За даними слідства,Арсеній Яценюк брав участь як мінімум у двох збройних зіткненнях, щовідбувалися 31 грудня 1994 на площі Хвилинка в місті Грозний і в лютому 1995року в районі міської лікарні № 9 міста Грозний, а також в тортурах ірозстрілах полонених військовослужбовців російської армії в Жовтневому районіміста Грозний 7 січня 1995 р.»
Звичайно, всеце повна маячня. Не такий вже патріот Арсеній Яценюк, щоб підставляти лоба під кулю.Про подібне, зрозуміло, можна заявити на люди, якщо ситуація відповідноскладеться. Сподіваюся, ви розумієте, про що я кажу. Але не більше. В той час,коли інкримінується його участь у бойових діях на Кавказі, він насправдіспокійно заробляв гроші в Україні. Якби ж мене запитали, звідки насправді з’явилосяце нерозторопне звинувачення його в боях за Ічкерію, то я би пояснив усебанальною… схожістю людей.
Погляньтелишень уважно на ось це фото. Сфокусуйтеся на молодику крайньому праворуч у нижньомуряду, серед тих, що присіли навшпиньки. Ну, звичайно ж, викопаний молодийЯценюк. Чи не правда? І високий, як не важко зрозуміти, і блідолиций, і навітьлисіючий, мабуть. Та ще й в окулярах. Арсен, або його двійник…
Думаю, що ваналах московітських спецслужб усе почалося саме з цієї світлини. На ній «вирахували»нинішнього главу уряду України, а тоді стали шукати тих, хто б підтвердить йогоучасть у чеченських бойових компаніях. Будьте певні, достойні послідовникивишинського, ягоди й сталіна вміють шити липу, якщо подібне знаходиться в оперативнихбойових інтересах Кремля. А відсутність доказів, відомо, так завжди окрилюєхворобливу фантазію шукачів компромату! Саме через це, як мені видається,нізащо й постраждали в цій операції український патріот Микола Карп’юк і любительросійських баришень із Києва, проросійський «спасівець» Станіслав Клих.
