Ви дізналися про смерть спадкодавця після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини. Як бути далі, як поновлювати строк для прийняття спадщини, та чи можливо його поновити взагалі, якщо не знав про смерть спадкодавця, склад спадкового майна, наяв
Ви дізналися про смерть спадкодавця після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини. Як бути далі, як поновлювати строк для прийняття спадщини, та чи можливо його поновити взагалі, якщо не знав про смерть спадкодавця, склад спадкового майна, наявність заповіту та багато іншого.
В наш час позиція Верховного суду України стає не на користь спадкоємців, які пропустили строк для прийняття спадщини.
Доведення поважності пропущення строку буде вкрай важко.
Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом шестимісячного строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Частина 3 зазначеної статті встановлює, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Пленум Верховного суду України в своїй постанові № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року вказав, що при дослідженні поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
01 березня 2013 року на засіданні Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ було обговорено та взято до відома інформацію про узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування.
Так, за висновками Пленуму ВССУ, судом не можуть бути визначені поважними такі причини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкодавцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
До поважних причин суд відносить тривалу хворобу, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в ЗСУ тощо.
Проте є безліч випадків коли спадкоємцю навмисно не говорять про складений щодо нього заповіт, адже спадкоємець за заповітом не завжди є родичем спадкодавця; коли спадкоємець не розповідає іншим спадкоємцям про смерть спадкодавця, а в заяві про прийняття спадщини зазначає, що крім нього інших спадкоємців немає.
Відповідно ст. 63 ЗУ "Про нотаріат" нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органів місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або работи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Аналогічна позиція міститься в п. 1.2 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
На нашу думку, враховуючи вище викладене, суди повинні повно та об'єктивно досліджувати всі обставини справи та в кожному окремому випадку з'ясовувати причини необізнаності спадкоємця про смерть спадкодавця або наявності заповіту, адже повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини та виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення в пресі, покладені законом на нотаріусів або посадових осіб органу місцевого самоврядування, уповноважених на вчинення нотаріальних дій.
