Різкі кроки дають економічний ефект

Хтось це називає не популярними кроками, а я вважаю, що це нормальні кроки для досягнення економічного ефекту.

Так склалось, що я ніколи не була політиком, і не дуже й хотіла. Я все життя працювала в бізнесі. Тому я звикла, що за людину говорять результати, а не домисли та порожні балачки. Всі звіти і підкладання папірців - це ніщо. Коли є результат від проробленої роботи, тоді отримуєш моральне задоволення, і розумієш, що все це було не дарма.

Коли я очолила Філію «Центр охорони здоров’я», півтора роки тому, я чітко задекларувала цілі і не відходила від них. Попри шквал критики, було зроблено чималу роботу за яку мені не соромно. Філія «Центр охорони здоров’я» це дотаційна структура в Укрзалізниці, відповідно очікувати на велике фінансування медицини не приходиться. Тим більше, що залізниця вже декілька років поспіль зазнає збитків. Тому кожна копійка на рахунку.

Я хочу пригадати ті непопулярні та подекуди болючі кроки, на які ми з командою пішли. Ці кроки були необхідні для підняття залізничних лікарень з фактичних руїн. Звичайно коли ти займаєшся процесом, а не імітацією, то знайдуться ті хто підтримають, а також ті хто тебе будуть ненавидіти до кінця своїх днів. І це нормально, тому що так влаштована людська натура. От уявімо, сидиш ти на «теплому» місці роками і особливо ні за що не несеш відповідальності. Аж раптом виявляється, що потрібно вчитись працювати, що є затверджені фінансові плани, які потрібно виконувати. Подекуди застосовувати неординарні дії, які можуть принести результат.

Коли я прийшла в ЦОЗ, то спершу стартувала реорганізація залізничних лікарень. Цю реформу необхідно було провести в максимально стислі терміни, адже це пришвидшило прийняття рішень.

Спочатку ми підпорядкували директорів лікарень керівництву Філії ЦОЗ. Раніше головні лікарі клінік були в підпорядкуванні голови правління Укрзалізниці. Був розірваний ланцюжок: відповідальність на філії, а підпорядкування голові УЗ. Тому в лікарнях процвітала корупція та «чорні каси». Доходило до того, що головні лікарі не впускали керівника філії на території лікарень з перевірками.

 Голова правління Укрзалізниці має в першу чергу займатися перевезеннями  вантажів та пасажирів. Це основна функція. Адже, скажімо, не може працівник складального цеху підпорядковуватися керівнику підприємства, якщо між ними є майстер цеху. Тоді просто в керівника заводу не буде часу всім приділити увагу. Так і в нашому випадку.

Далі ми прибрали посаду головного лікаря, тому що така посада відсутня в кваліфікаційному довіднику професій з 2018 року.   Це не моя власна видумка, це наказ МОЗ №1977 від 31 жовтня 2018 року. До речі головні лікарі залізничних лікарень з 2015 року перебували в статусі виконуючих обов’язки, і це чомусь нікого не хвилювало.

В лікарнях з’явилися посади генеральних директорів та медичних директорів. Це вимоги законодавства. Проведено відкриті конкурси, на яких реально змагалися кандидати на зайняття вакантних посад генеральних та медичних директорів. Кожен кандидат представляв свій план розвитку лікарні. Таким чином конкурували ідеї та проекти розвитку, а не колишні заслуги окремих персоналій.

Звичайно, це не сподобалося багатьом «вічним головним лікарям». Коли безтурботно сидиш у кріслі директора лікарні 20 років, а тут виявляється цією одноосібною владою потрібно ділитись та й ще щось робити. За реорганізацією клінік полетіли «мертві душі», «друзі», «подруги» які роками не заходили в лікарню, навантажуючи й без того малий зарплатний фонд. Закрили «чорні каси» та благодійні фонди», через які йшла оплата наданих послуг у лікарнях.

Провівши аудит роботи наших медичних закладів, ми виявили, що існують стоматологічні відділення, які є глибоко збиткові. Було прийнято рішення про їх ліквідацію. Так це не дуже приємний процес, але необхідний. Якщо подивитися звітність, то відділення були дотаційними на 80-85%. Були звичайно й такі, як в Одесі, де дотації складали 100%. Розділивши витрати на утримання стоматологічних відділень на кількість пломб, поставлених пенсіонерам, ми отримаємо без перебільшення «діамантову пломбу», ціна якої 2828 гривень. Тому, було нелогічно й нерозумно з точки зору рентабельності утримувати збиткові відділення.

Ще одним не популярним, але з точки зору розвитку компанії важливим кроком, було організувати процес реструктуризації медичних пунктів. До функцій медичних пунктів входить перед та після рейсовий огляд залізничників. Ми їх не закривали, а просто передали цю функцію до регіональних філій та виробничих підрозділів. Звичайно, й тут не обійшлося без критики. Але є один нюанс, досить часто штат працівників в медпунктах був неправомірно роздутий. Мій улюблений приклад, це пункт охорони здоров’я виробничого підрозділу вокзалу станції Харків, який налічував 17,5 штатних одиниць. Це майже повноцінне відділення уже виходить. Цікавий факт, що при переводі 750 фельдшерів та медичних сестер виявилося, що 10% складають «мертві душі», які просто отримували зарплату. Після цього хочеться подивитися в очі деяким профспілковим діячам, і запитати кого та що вони насправді захищали. Від такої дії економічний ефект за рік складе 30 мільйонів гривень. Чимала сума, погодьтеся, і потяги не зупинилися, як лякали скептики.

Такі непопулярні кроки робилися для того, щоб оптимізувати не правомірні витрати. Якби в Укрзалізниці з коштами було все в порядку, і медицина фінансувалася на пристойному рівні, тоді напевно це все не мало б місця. Але реалії зовсім інші. Ностальгувати за часами, коли ніхто нічого особливо не рахував немає сенсу, вони вже не повернуться ніколи. Хоча вибір є завжди, проте, потрібно розуміти, що за кожним вибором ідуть наслідки. Я надаю перевагу дивитися людям в очі і говорити правду якою б вона не була.