Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
09.11.2010 16:03
Збільшення робочого тижня на 8 годин та інші новації Трудового кодексу. Чого чекати українцям?
Як відомо, на цьому пленарному тижні Парламентом може бути розглянутий і ухвалений проект Трудового Кодексу, навколо якого точиться багато суперечок.Аналізуючи його зміст, можна сміливо сказати, що Проект нового Трудового кодексу є кроком назад до часів «д
Як відомо, на цьому пленарному тижні Парламентом може бути розглянутий і ухвалений проект Трудового Кодексу, навколо якого точиться багато суперечок.
Аналізуючи його зміст, можна сміливо сказати, що Проект нового Трудового кодексу є кроком назад до часів «дикого капіталізму», для яких характерним було нічим не стримуване і неконтрольоване свавілля роботодавців і абсолютне безправ’я найманих працівників. Проект у багатьох його частинах і статтях є антиконституційним документом.
Акцентую, що у разі схвалення існуючого проекту Трудового кодексу Верховною Радою України, насамперед, буде порушено приписи 22 статті Конституції України, у якій проголошено: «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
Як не прикро визнавати, але цей законопроект є яскравим прикладом цинічного звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод громадян України у сфері виробничо-трудових відносин.
По-перше, новий проект Трудового кодексу звужує права і можливості захисту інтересів працівників. Приватні особи, підприємства і організації на відміну від відповідних державних установ не мають права нормотворчості. Однак, законопроект всупереч чинному вітчизняному законодавству і міжнародній практиці, поширює це право на роботодавців. Так, стаття 13 нового ТКУ надає роботодавцям право самостійно регулювати трудові відносини, шляхом видання власних нормативних актів – без погодження з працівниками, профспілками і навіть державою. Згідно з проектом, після його прийняття роботодавець не повинен буде проводити відповідні переговори з профспілками. Більше того, проект не передбачає будь-якої відповідальності роботодавця за порушення ним його власних актів.
По-друге, затвердження нового Трудового кодексу викличе масову хвилю ухиляння роботодавців від укладання колективних договорів, оскільки ч. 3 ст. 13 визнає за роботодавцем право підміняти колективний договір вже згаданими «нормативними актами роботодавця» (Правилами внутрішнього розпорядку, наказами, розпорядженнями, рішеннями), які приймаються ним самостійно (ч.2 ст.13). За оцінками НФПУ, вже протягом першого півроку-року після прийняття нового ТКУ у нинішній його редакції, до 70% або близько 2,5 млн. підприємств спробують ліквідувати вже укладені колективні договори чи ухилитися від укладання нових.
По-третє, на підприємствах, де, на думку роботодавця, не може бути збережена нинішня тривалість робочого тижня 40 годин, законопроект дозволяє встановлювати 48-годинний робочий тиждень. Якщо ж роботодавцем буде прийнято відповідний нормативний акт, то тривалість робочого тижня на підприємстві або в установі може бути й значно більшою (ст. 143).
Відповідно, замість прийнятого у всьому цивілізованому світі 8-годинного буде узаконено 10-ти, 12-ти годинний і більш тривалий робочий день. Це стане можливим на тій підставі, що проект нового КТУ дає роботодавцю можливість трактувати додані (понад 8) години не як понадурочні, а як нормативні.
Право необмеженого збільшення тривалості робочого дня знов-таки належить виключно роботодавцю і не вимагає погодження з трудовим колективом та профспілками. Це суперечить загальновизнаним світовим стандартам, зокрема, стандартам Міжнародної організації праці та практиці провідних демократичних країн.
По-четверте, затвердження нового КТУ зведе нанівець діяльність Комісій з трудових спорів, оскільки надасть кожному з членів комісії право вето щодо будь-яких її рішень. Адже, згідно зі статтею 435 законопроекту Комісія з трудових спорів, яка наразі часто стає на сторону найманих працівників, зможе приймати рішення виключно за згоди всіх членів комісії, а не простою більшістю, як передбачено нинішнім законодавством. Це означає, що будь-який трудовий спір на підприємстві, - як то невиплата зарплати, незаконне звільнення, незадовільні умови праці, - може бути заблокований зацікавленою стороною, або переданий до суду, де є найбільша ймовірність позитивного вирішення конфлікту на користь однієї із сторін. Крім того, якщо нині рішення Комісії з трудового спору роботодавець має виконувати в обов’язковому порядку, то згідно з проектом нового КТУ виконання такого рішення є цілком добровільною справою (ст. 438). На практиці це означатиме, що навіть у випадку елементарних, дрібних, несуттєвих суперечок із роботодавцем, працівникові доведеться звертатися до суду, де справа може розглядатися роками.
По-п’яте, ухвалення нового КТУ позбавить профспілки права захищати працівників та профспілкові організації. Справді, згідно зі ст. 398 нового ТКУ Державна інспекція праці повноважна розглядати лише питання порушення трудових прав, а не прав профспілок або прав об’єднань громадян, як передбачено чинним законодавством. Після набуття новим Трудовим кодексом чинності профспілки, у разі порушення їх прав та прав їхніх членів, втратять можливість звертатися до Держінспекції праці та органів Прокуратури, а матимуть лише один шлях – подавати позов до суду і знов-таки чекати відповідних рішень роками.
По-шосте, запровадження нового Трудового кодексу у нинішній його редакції призведе до розколу і ослаблення профспілкового руху, оскільки узаконить поділ профспілок на дві нерівноправні категорії – «репрезентативні» і «не репрезентативні» профспілки (Статті 335-339). «Репрезентативними» вважатимуться лише ті профспілки, які охоплюють не менше 3% працівників певної галузі або 2% працівників області. «Нерепрезентативні» профспілки не матимуть права брати участь в укладанні колективних угод, а також в управлінні соціальним страхуванням.
Але найбільш тривожним висновком з аналізу проекту нового ТКУ є те, що його розробка і прийняття є свідченням спланованого, але необдуманого наступу на трудові права працівників.
Невиваженим цей крок є тому, що призведе до збільшення кількості та загострення трудових конфліктів між працівниками і роботодавцями, між працівниками і державою.
По-сьоме, новий Трудовий кодекс, у випадку його запровадження, суттєво зменшить захищеність трудових прав працівників малих підприємств (до 20 осіб). Якщо, згідно з нормами чинного КЗпП, про зміну умов праці або про звільнення роботодавець зобов’язаний повідомити працівника за два місяці (ч. 3 ст. 32 та ч. 1 ст. 49-2 відповідно), то тепер про звільнення працівника повідомлять лише за 2 тижні (ч.2 ст.303), а про зменшення зарплати – за місяць (ч.4 ст.303). Неповнолітніх тепер дозволяється звільняти без дозволу служби з питань дітей, а робота у вихідні і святкові дні тепер не вважатиметься чимось понадурочним і не підлягатиме оплаті у подвійному розмірі, як це є зараз.
По-восьме, згідно із проектом нового ТКУ, роботодавець отримає право в односторонньому порядку, без будь-якої третьої сторони (профспілок або суду) визначати особисту матеріальну відповідальність найманого працівника або групи працівників. Ці положення відкривають дорогу для свавільного звинувачення будь-кого із працівників підприємства щодо реальних або вигаданих збитків, нескінченних відрахувань із зарплати, штрафів та інших санкцій, які зазвичай застосовуються у таких випадках.
По-дев’яте, стаття 28 проекту нового ТКУ відкриває широку дорогу для посилення антизаконних, таких що суперечать Конституції та багатьом іншим чинним законам України, методів прихованого нагляду за працівниками, зокрема відеоспостереженню і відеозапису. Ця норма проекту порушує головне конституційне право особи – особисту недоторканість, – а також суперечить чинному Закону України «Про інформацію». Крім того, вона суперечить і резолюції ПАСЄ №1604, яка визначає публічний відеозапис як виключний захід для запобігання злочинам. Вочевидь, наші законодавці бачать у кожному найманому працівникові потенційного злочинця.
Таким чином, проект нового Трудового кодексу України не тільки звужує зміст і обсяг прав громадян України, але й веде до зростання напруженості у суспільстві, до дестабілізації його економічного та суспільно-політичного життя.
Аналізуючи його зміст, можна сміливо сказати, що Проект нового Трудового кодексу є кроком назад до часів «дикого капіталізму», для яких характерним було нічим не стримуване і неконтрольоване свавілля роботодавців і абсолютне безправ’я найманих працівників. Проект у багатьох його частинах і статтях є антиконституційним документом.
Акцентую, що у разі схвалення існуючого проекту Трудового кодексу Верховною Радою України, насамперед, буде порушено приписи 22 статті Конституції України, у якій проголошено: «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
Як не прикро визнавати, але цей законопроект є яскравим прикладом цинічного звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод громадян України у сфері виробничо-трудових відносин.
По-перше, новий проект Трудового кодексу звужує права і можливості захисту інтересів працівників. Приватні особи, підприємства і організації на відміну від відповідних державних установ не мають права нормотворчості. Однак, законопроект всупереч чинному вітчизняному законодавству і міжнародній практиці, поширює це право на роботодавців. Так, стаття 13 нового ТКУ надає роботодавцям право самостійно регулювати трудові відносини, шляхом видання власних нормативних актів – без погодження з працівниками, профспілками і навіть державою. Згідно з проектом, після його прийняття роботодавець не повинен буде проводити відповідні переговори з профспілками. Більше того, проект не передбачає будь-якої відповідальності роботодавця за порушення ним його власних актів.
По-друге, затвердження нового Трудового кодексу викличе масову хвилю ухиляння роботодавців від укладання колективних договорів, оскільки ч. 3 ст. 13 визнає за роботодавцем право підміняти колективний договір вже згаданими «нормативними актами роботодавця» (Правилами внутрішнього розпорядку, наказами, розпорядженнями, рішеннями), які приймаються ним самостійно (ч.2 ст.13). За оцінками НФПУ, вже протягом першого півроку-року після прийняття нового ТКУ у нинішній його редакції, до 70% або близько 2,5 млн. підприємств спробують ліквідувати вже укладені колективні договори чи ухилитися від укладання нових.
По-третє, на підприємствах, де, на думку роботодавця, не може бути збережена нинішня тривалість робочого тижня 40 годин, законопроект дозволяє встановлювати 48-годинний робочий тиждень. Якщо ж роботодавцем буде прийнято відповідний нормативний акт, то тривалість робочого тижня на підприємстві або в установі може бути й значно більшою (ст. 143).
Відповідно, замість прийнятого у всьому цивілізованому світі 8-годинного буде узаконено 10-ти, 12-ти годинний і більш тривалий робочий день. Це стане можливим на тій підставі, що проект нового КТУ дає роботодавцю можливість трактувати додані (понад 8) години не як понадурочні, а як нормативні.
Право необмеженого збільшення тривалості робочого дня знов-таки належить виключно роботодавцю і не вимагає погодження з трудовим колективом та профспілками. Це суперечить загальновизнаним світовим стандартам, зокрема, стандартам Міжнародної організації праці та практиці провідних демократичних країн.
По-четверте, затвердження нового КТУ зведе нанівець діяльність Комісій з трудових спорів, оскільки надасть кожному з членів комісії право вето щодо будь-яких її рішень. Адже, згідно зі статтею 435 законопроекту Комісія з трудових спорів, яка наразі часто стає на сторону найманих працівників, зможе приймати рішення виключно за згоди всіх членів комісії, а не простою більшістю, як передбачено нинішнім законодавством. Це означає, що будь-який трудовий спір на підприємстві, - як то невиплата зарплати, незаконне звільнення, незадовільні умови праці, - може бути заблокований зацікавленою стороною, або переданий до суду, де є найбільша ймовірність позитивного вирішення конфлікту на користь однієї із сторін. Крім того, якщо нині рішення Комісії з трудового спору роботодавець має виконувати в обов’язковому порядку, то згідно з проектом нового КТУ виконання такого рішення є цілком добровільною справою (ст. 438). На практиці це означатиме, що навіть у випадку елементарних, дрібних, несуттєвих суперечок із роботодавцем, працівникові доведеться звертатися до суду, де справа може розглядатися роками.
По-п’яте, ухвалення нового КТУ позбавить профспілки права захищати працівників та профспілкові організації. Справді, згідно зі ст. 398 нового ТКУ Державна інспекція праці повноважна розглядати лише питання порушення трудових прав, а не прав профспілок або прав об’єднань громадян, як передбачено чинним законодавством. Після набуття новим Трудовим кодексом чинності профспілки, у разі порушення їх прав та прав їхніх членів, втратять можливість звертатися до Держінспекції праці та органів Прокуратури, а матимуть лише один шлях – подавати позов до суду і знов-таки чекати відповідних рішень роками.
По-шосте, запровадження нового Трудового кодексу у нинішній його редакції призведе до розколу і ослаблення профспілкового руху, оскільки узаконить поділ профспілок на дві нерівноправні категорії – «репрезентативні» і «не репрезентативні» профспілки (Статті 335-339). «Репрезентативними» вважатимуться лише ті профспілки, які охоплюють не менше 3% працівників певної галузі або 2% працівників області. «Нерепрезентативні» профспілки не матимуть права брати участь в укладанні колективних угод, а також в управлінні соціальним страхуванням.
Але найбільш тривожним висновком з аналізу проекту нового ТКУ є те, що його розробка і прийняття є свідченням спланованого, але необдуманого наступу на трудові права працівників.
Невиваженим цей крок є тому, що призведе до збільшення кількості та загострення трудових конфліктів між працівниками і роботодавцями, між працівниками і державою.
По-сьоме, новий Трудовий кодекс, у випадку його запровадження, суттєво зменшить захищеність трудових прав працівників малих підприємств (до 20 осіб). Якщо, згідно з нормами чинного КЗпП, про зміну умов праці або про звільнення роботодавець зобов’язаний повідомити працівника за два місяці (ч. 3 ст. 32 та ч. 1 ст. 49-2 відповідно), то тепер про звільнення працівника повідомлять лише за 2 тижні (ч.2 ст.303), а про зменшення зарплати – за місяць (ч.4 ст.303). Неповнолітніх тепер дозволяється звільняти без дозволу служби з питань дітей, а робота у вихідні і святкові дні тепер не вважатиметься чимось понадурочним і не підлягатиме оплаті у подвійному розмірі, як це є зараз.
По-восьме, згідно із проектом нового ТКУ, роботодавець отримає право в односторонньому порядку, без будь-якої третьої сторони (профспілок або суду) визначати особисту матеріальну відповідальність найманого працівника або групи працівників. Ці положення відкривають дорогу для свавільного звинувачення будь-кого із працівників підприємства щодо реальних або вигаданих збитків, нескінченних відрахувань із зарплати, штрафів та інших санкцій, які зазвичай застосовуються у таких випадках.
По-дев’яте, стаття 28 проекту нового ТКУ відкриває широку дорогу для посилення антизаконних, таких що суперечать Конституції та багатьом іншим чинним законам України, методів прихованого нагляду за працівниками, зокрема відеоспостереженню і відеозапису. Ця норма проекту порушує головне конституційне право особи – особисту недоторканість, – а також суперечить чинному Закону України «Про інформацію». Крім того, вона суперечить і резолюції ПАСЄ №1604, яка визначає публічний відеозапис як виключний захід для запобігання злочинам. Вочевидь, наші законодавці бачать у кожному найманому працівникові потенційного злочинця.
Таким чином, проект нового Трудового кодексу України не тільки звужує зміст і обсяг прав громадян України, але й веде до зростання напруженості у суспільстві, до дестабілізації його економічного та суспільно-політичного життя.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Юридична практика у спорах з банками: реальний приклад Павло Васильєв 12:18
- Нові правила експортного контролю: виклики та можливості для українського бізнесу Ростислав Никітенко 12:12
- Від entry-level до CEO: розбираємо головні бар'єри для жінок у корпоративному світі Юлія Маліч 12:10
- Про Молдову, вибори і російський слід Галина Янченко 09:58
- Судовий збір при заявлені цивільного позову у кримінальному провадженні Євген Морозов вчора о 20:02
- Скасування Господарського кодексу: ризики для бізнесу та економіки Володимир Бабенко вчора о 17:11
- Розпочато роботу над вебплатформою судових рішень War Crime Леонід Сапельніков вчора о 14:41
- Маємо забезпечити армію якісним майном Дана Ярова вчора о 14:21
- Нові зміни до Кримінального кодексу України: що потрібно знати Оксана Соколовська вчора о 13:27
- Судова практика: відміна виконавчого напису приватного нотаріуса Павло Васильєв вчора о 12:31
- Сектори польської економіки, в які інвестує український бізнес Сильвія Красонь-Копаніаж вчора о 12:10
- Санкції та їх оскарження в ЄС: що варто знати українському бізнесу та адвокатам Ростислав Никітенко вчора о 12:08
- Відвід судді: закон, практика та поради Владислав Штика 03.11.2024 23:06
- Темна сторона онлайн-шопінгу: Temu потрапив під приціл ЄС Дмитро Зенкін 03.11.2024 21:00
- Проведення обшуку без ухвали слідчого судді Євген Морозов 03.11.2024 19:56
Топ за тиждень
Популярне
-
Освітні втрати набирають обертів: чому школярі масово виїжджають і не планують повертатися
Думка 18366
-
Найбільший завод з виробництва свинцю в Україні визнали банкрутом
Бізнес 10460
-
Укрнафта пробурила найглибшу свердловину за останні вісім років. Дає нафту та газ
Бізнес 9759
-
Україна відбудувала останній з трьох мостів через Десну, які були зруйновані у 2022: фото
Бізнес 4141
-
Хазяїн Грузії, Потопельники зі США, Українські скамери оббирають росіян. Найкращі історії світу
4102
Контакти
E-mail: [email protected]