Адженда – 2022 для університетів

Сьогодні вища освіта в Україні - стаття видатків, але в умовах інноваційної економіки виші мають бути джерелом доданої вартості

Кінець одного року і наближення іншого традиційний час поміркувати про тенденції, що визначатимуть ситуацію у світі і Україні впродовж наступного періоду часу. Одним з неминучих трендів, зауважених моїми колегами з Українського інституту майбутнього у Прогнозі на 2022 р. є кліматична адженда.

Україна неминуче адаптуватиметься під світовий кліматичний порядок денний, підвищуючи екологічні стандарти до середньоєвропейських. На практиці це означає збільшення використання технологій з вторинного перероблення та сортування, декарбонізацію виробництв. Резон не лише суто технологічний, але й політичний: світові країни-лідери і сучасні корпорації задають такі правила гри на глобальній карті.

Подібна модернізація створить додаткові витрати для українських виробників та експортерів. Наприклад, потреба сектора ГМК в інвестиціях для впровадження технологій та методів управління для приведення рівня викидів українських підприємств у відповідність до європейських стандартів оцінюється у 6,6 млрд дол. (оцінки GMK Center).

Вся українська промисловість, енергоємність якої у 5–10 разів перевищує показники більшості європейських країн, перебуває в зоні ризику, з огляду на введення Євросоюзом карбонових квот.

За поточних умов в Україна вряд чи можливий повний «зелений» перехід внаслідок високої вартості технологій. Вихід у тому, щоби розвивати власну сферу досліджень і розробок (R&D). Зокрема, здійснювати масштабні інвестиції в науково-технічні розробки та пошук нових технологій, щоб хоча б у перспективі 5–10–15 років здійснити цей перехід дешевше.

Але питання у точному визначенні пріоритетів, адже обсяг ресурсів дуже обмежений. Мої рекомендації власне включені до тексту Прогнозу 2022. Тут викладаю їх розширену версію із коментарями.

Отже пункт номер один - Старт трансформації системи вищої освіти в Україні. Мета – формування мережі університетів що відповідатимуть потребам високотехнологічних секторів економіки України. У теперішніх реаліях це не лише ІТ, в сенсі продукування коду, але й агро з точним землеробством, генною модифікацією рослин, тваринництво з wearable devices, тощо ну ізвісно це наближення агро до формату фуд-теху. До високотехнолічний сьогодні, безумовно, належать медицина і фарма, логістика і зв’язок, креативні індустрії, до яких тепер спрямований величезний запит на нові типи контенту. Зрештою освіта, внаслідок цифрової трансформації також стає high-tech сектором. Такого типу компані і цілі сектори і формувати високу додану вартість передусім завдяки інтелекту.

При чому тут університети? Так, звісно, це спеціалісти, які завершальному році бакалавлату можуть продуктивно поєднувати роботу і навчання завдяки сучасним навичкам і програмам дуальної освіти. Але зводити роль університетів лише до «кузні кадрів» не варто. Для цього має з1явитися окремий клас інституцій подібних до вищих професійних шкіл Німеччини, Фінляндії, Франції. Але мова навіть про інше. В університет атах нарешті має з’явитися справжня наука. Для неї потрібні кошти. Але завдяки діяльності Національного фонду досліджень і програмі «Горизонт Європа» це вже не виглядає не виконуваної місією. Наступний рубіж – дослідницька інфраструктура із сучасними лабораторіями. Але і тут є нові можливості.

Цього, 2021 року Уряд ухвалив розпорядження Кабінету Міністрів України щодо залучення коштів позики від Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР - інституція Групи Світового банку) для реалізації проекту «Удосконалення вищої освіти в Україні заради результатів» у розмірі 200 млн. доларів США. Одним із компонентів передбачено матеріально-технічне переоснащення університетів, які відповідатимуть критеріям організаційної спроможності. Отже ця угода  має бути використано як стимул для початку системних перетворень.

Перед початком реалізації згаданої програми доречно ухвалити відповідну Концепцію, що має охоплювати керівні принципи, передбачені проектом Світового банку. Проект такого документу ще 2020 року підготовано Українським інститутом майбутнього у рамках проекту «Майбутнє університету»

Далі необхідне проведення перемовин і консультацій із зацікавленими сторонами (інноваційним бізнесом, кращими приватними університетами, представниками муніципалітетів, громадських об’єднань) щодо залучення їх у процес змін і моніторинг реалізації проєкту Світового банку.

Нарешті для того, щоби до університетів захотіли повернутися або прийти науковці. Спроможні виконувати дослідження високого рівня необхідна зміна моделі оплати праці. Отже на часі підготовка пакет законодавчих змін (зокрема до Кодексу «Про працю»). Йдеться передусім про заміну тарифної сітки контрактними. Необхідно створити нормативно-правові підстави аби студенти могли поєднану вати  навчання і роботи/стажування та полегшати умови працевлаштування іноземних студентів в Україні. Це вряд чи можливо без надання університетам фінансової автономії.

Наступний рівень - Розвиток інфраструктури для інновацій Тут необхідно знайти пакет заохочень (зокрема – фінансових та адміністративних) для спроможними університетами наукових парків, зокрема у межах чинного закону. Далі необхідно розширювати законодавче поле до створення науково-технологічних парків як основи для регіональних екосистеми інновацій.

Екосистемний рівень вимагає і нових гравців, зокрема – інвесторів та великих корпорацій. Універститетам та органам місцевого самоврядування для цього необхідно розвивати культуру горизонтальної співпраці і частіше виходити із башт з «паперової кістки»

Муніципалітетам також не завадить допомога із презентації себе потенційним інвесторам. Для цього територіальним громадам, стратегії яких передбачають умови для релокації наявних або відкриття нових R&D підрозділів  високотехнологічних компаній із можливістю працевлаштування у них студентської молоді варто створити систему сприяння, включно з окремою опцією в Державному фонді регіонального розвитку.

Отже і у законодавців, і урядовців, і представників сфери освіти, і бізнес асоціацій є домашнє завдання на наступний рік від виконання якого залежить перехід країни на новий рівень економічного розвитку  і добробуту.