Червона тінь ХХ століття в Білій Церкві, або Як голосувати чесно за «Почесного громадянина»?
25 років відновленої Незалежності ніяк не вплинули і нічому не навчила половину складу Білоцерківської міської ради. Ні Революція на граніті, ні Майдан-2004, ні Революція Гідності. Навіть пряма агресія з боку Російської Федерації залишає депутатів в густому, задушливому мороці «позаминулого часу» Радянського Союзу. Своєрідним лакмусовим папірцем стали результати голосування по присвоєнню звання «Почесний громадянин Білої Церкви» ветерану Української Повстанської Армії, громадському діячу Теодорові Дячуну. Депутати ТАЄМНИМ голосуванням вирішили, що йому не місце серед почесних.
Положення про звання «Почесний громадянин міста Біла Церква», прийняте рішення міської ради від 23 грудня 2014 р за № 1373-68-VI http://bc-rada.gov.ua/node/1826 визначає, що «Звання «Почесний громадянин міста Біла Церква» присвоюється… громадянам міста за незаперечні заслуги перед Україною чи громадою міста у різних сферах його життєдіяльності і є зразком високої моральності, патріотизму і безкорисливого служіння Батьківщині». Депутати Білоцерківської міської ради своїм рішенням заперечують боротьбу Теодора Дячуна проти нацистів і загонів НКВД-МГБ, 25 років ув’язнення в таборах і перебування у засланні, 25-річну громадську роботу по реабілітації вояків УПА і виховання патріотичної молоді, а також перебування на фронті в зоні проведення АТО у 2015 році (Теодор Григорович Дячун народився у 1927 р.), як «безкорисливе служіння Батьківщині».
Крім того, у вищезазначеному Положенні й слова немає про ТАЄМНЕ голосування. Прописана процедура подання кандидатури і її затвердження. Звання «…присвоюється рішенням сесії Білоцерківської міської ради на основі подань та рекомендацій виконавчого комітету». Тобто своїми діями депутати порушили затверджений попередниками документ.
В подібних положеннях багатьох міст України передбачені Експертні ради, які готують подання на розгляд постійної депутатської комісії з питань законності, регламенту, депутатської етики тощо, а лише потім вносяться в порядок денний сесії. Такий механізм є у Мукачевому та Харкові. Такий же досвід планується застосувати й у Білій Церкві.
А на завершення кілька слів про моральність. Сьогодні міські ради масово приймають рішення про присвоєння звання «Почесний громадянин міста» загиблим в АТО воїнам, не маючи змоги в інший спосіб надати пільги сім’ям полеглих. Але шануючи мертвих, забувають про живих. В містах Київщини звання «Почесний громадянин» з комбатантів УПА має лише Михайло Бунь з Броварів. А між тим, в Київській області активно діють станиці Братства ОУН-УПА і донедавна повстанців було не одиниці. Сьогодні ж їх можна полічити на пальцях. І якщо «Почесними громадянами» українських міст і сіл залишаються сотні колишніх офіцерів КГБ і РА, які й досі заперечують факт існування держави Україна, отримуючи при цьому пенсії і пільги, то стає сумно за нашу державу.
Визнання подвигу УПА потрібне не комбатантам. Це потрібно нам, щоб не збочити з дороги Незалежності й не повернутися в «червоний морок» ХХ століття.
