Субсидіарна відповідальність контролюючих боржника осіб: практичні аспекти

Огляд судової практики та рекомендації за матеріалами правових Висновків Верховного суду.

Відповідальність посадових осіб та власників бізнесу по боргах компанії є дієвим механізмом запровадження персональної відповідальності за випадки недобросовісного господарювання.  Не секрет, що різного роду зловживання призводить до небажаного підвищення ризиків, що безпосередньо впливають на стабільність господарської діяльності, підривають довіру як основу бізнесової екосистеми, руйнують засади економічної стабільності.

Частина 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає субсидіарну (додаткову – в частині що не покрита активами боржника) відповідальність осіб, що контролюють діяльність підприємства, за доведення до банкрутства. Тож умовами стягнення боргів з власників та керівників бізнесу є наступні у їх сукупності:

- Підприємство-боржник знаходить в процедурі банкрутства на стадії ліквідації

- Майна підприємства недостатньо аби розрахуватися з кредиторами боржника, вимоги яких визнані судом

- Керівники або власники (особи, що здійснюють суттєвий контроль – ОЗК) діями або бездіяльністю спричинили неплатоспроможність юридичної особи.

Судова практика вже може похизуватися певними прикладами того, які саме дії/бездіяльність свідчать про доведення до банкрутства. Зупинимося на них окремо.

Приклад №1.

Директором та бухгалтером Приватного підприємства у період з 25.07.2011 по 13.09.2011 гр. знято готівкові кошти на загальну суму 9, 07 млн грн із призначенням платежу «видача готівки на закупівлю с/г продукції». Сільськогосподарська продукція не була закуплена, кошти на рахунки підприємства не повернуті. За результатом проведеної 17.07.2012 перевірки ДПІ встановлено порушення вимог податкового законодавства України та винесено податкове повідомлення-рішення про стягнення з підприємства 9 601 936, 68 грн штрафних санкцій. Зазначені обставини стали наслідком дій посадових осіб банкрута, що виразилось у штучному збільшенні податкового кредиту шляхом документування безтоварних операцій, безпідставному перерахуванні коштів по недійсним угодам на користь третіх осіб, що носило систематичний характер. Судом встановлено, що всього директором та бухгалтером протиправно виведено з обігу Приватного підприємства коштів на суму 15 789  686 грн, що призвело до неспроможності підприємства виконати свої господарські зобов'язання в розмірі 9 555 254 грн, які визнані у цій справі як вимоги кредитора.  

Аналіз та рекомендації:

Ознакою доведення до банкрутства є вчинення від імені підприємства операцій, наслідком яких є суттєве зменшення активів компанії. При цьому велику роль відіграє легальність таких операцій. Операції, що носять ознаки безтоварних, або економічно невиправданих, якщо вони здійснюються або систематично, або за обсягом значні та призводять до неможливості провести розрахунки з кредиторами у повному обсязі свідчать про доведення до банкрутства.

З метою уникнення відповідальності слід коректно відображати операції в бухгалтерському обліку, у випадку скасування операції, або зміни її сутності, вносити відповідні зміни, підкріплюючи їх документами первинного бухгалтерського обліку та відповідними листуванням з контрагентами, іншими доказами. Забезпечувати підтвердження товарності операцій (документальне та об’єктивне). Уникати співпраці з податковими ямами. Ухвалюючи рішення про укладення правочину, здійснювати аналіз економічної доцільності такої операції, ринкового рівня ціноутворення, впливом правочину на стан платоспроможності компанії – тобто співвідношення поточних кредиторських зобов’язань з наявними активами.