Про "наскрізну магістратуру", або back in the U.S.S.R

В рамках публікації висвітлюється питання "наскрізної магістратури", запровадження якої заявлено у Концепції розвитку юридичної освіти.

Поняття «наскрізної магістратури»

Одним із питань, які зараз розглядаються в межах Концепції розвитку юридичної освіти, є впровадження у закладах вищої освіти так званої «наскрізної магістратури». Навколо цього питання існує багато міфів, здогадок і припущень, що певним чином заважають його об’єктивному висвітленню. Втім, якщо керуватись фактами і відомою станом на сьогодні нормативною документацією, можна провести деякі паралелі і зробити відповідні висновки.

Концепція розвитку юридичної освіти (далі – Концепція), що була оприлюднена на сайті Комітету Верховної ради України з питань освіти, науки та інновацій[1], передбачає Стратегічну ціль 1 - Система та структура підготовки правників оптимізована та відповідає сучасним міжнародним та європейським стандартам. Досягнення цієї цілі передбачає, зокрема, установлення, що ступінь магістра за спеціальністю 081 «Право» здобувається на основі повної загальної середньої освіти, а підготовка здобувачів освіти за спеціальністю 081 «Право» в системі фахової передвищої освіти та за ступенем молодшого бакалавра та бакалавра не здійснюється.

Іншими словами, виходячи з таких положень Концепції та в разі її імплементації, здобувачі освіти за спеціальністю 081 «Право» не отримуватимуть ступеня «бакалавр» і навчатимуться на отримання відразу ступеня «магістр».

Правове регулювання рівнів та ступенів вищої освіти: від УРСР до сьогодення

До прийняття та введення в дію Закону УРСР «Про освіту» від 23 травня 1991 року, основним джерелом правового регулювання діяльності закладів освіти на території сучасної України був Закон УРСР «Про народну освіту» від 28 червня 1974 року. Закон «Про народну освіту» не передбачав ступеневої вищої освіти – у статті 61 Закону лише згадувалась така категорія осіб як спеціалісти народного господарства.

Ступенева освіта, зі згадуванням ступенів бакалавра, спеціаліста та магістра, з’явилась у Законі України «Про освіту» від 23 травня 1991 року.

Пізніше, Україною було підтримано Спільну декларацію міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти», що була підписана у Болоньї 19 червня 1999 року і дала старт так званому Болонському процесу. Однією із цілей зазначеної декларації стало:

2. Запровадження системи на основі двох ключових навчальних циклів: додипломного та післядипломного. Доступ до другого циклу навчання потребуватиме успішного завершення першого, який має тривати щонайменше три роки. Вчений ступінь, що присвоюється по завершенні першого циклу, на європейському ринку праці сприйматиметься як відповідний рівень кваліфікації. Кінцевим результатом другого навчального циклу має бути вчений ступінь магістра та/або кандидата наук, як у багатьох європейських країнах.

Часткова реалізація положень вказаної декларації відбулась на рівні Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року, де було закріплено освітньо-кваліфікаційні рівні молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста та магістра. Така градація освітніх рівнів (ступенів) зберігалась до набрання чинності Законом України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року, яким вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста було прирівняно до вищої освіти за освітнім ступенем магістра.

Таким чином, якщо аналізувати розвиток юридичної освіти від набрання Україною незалежності до сьогодні, то можна побачити поступовий рух в напрямку втілення ступеневої вищої освіти та відповідно наближення законодавства України про освіту до європейських стандартів у цій сфері. Своєю чергою, радянське законодавство не передбачало такого поділу, що звісно зовсім не применшує значення дипломів та кваліфікацій, отриманих в період УРСР. Разом з тим, реалізація цілі 1 Концепції, за якою система та структура підготовки правників відповідає міжнародним та європейським стандартам, не може передбачати підготовку фахівців за одним ступенем. Навпаки, така підготовка узгоджується з радянськими підходами до вищої освіти, а не з ідеями ступеневої освіти зі згаданої Спільної декларації міністрів освіти Європи, підписаної у Болоньї 19 червня 1999 року.

Іноземний досвід відмови від ступеневої освіти

На відміну від України, Казахстану, Грузії, Азербайджану, Узбекістану та Молдови, де на рівні відповідних законодавчих актів було передбачено відмову від ступеня «спеціаліст», а також на відміну від країн ЄС, де такого ступеня раніше не існувало, у Російській Федерації такий ступінь існує, і відповідно до ч. 2 ст. 69 Закону РФ «Про освіту у Російській Федерації» від 29 грудня 2012 року його здобуття можливе на підставі середньої освіти.

За таких обставин, впровадження можливості здобуття в Україні ступеня «магістр» на основі повної загальної середньої освіти, можна порівняти із правом здобувачів освіти на здобуття ступеня «спеціаліст» у Російській Федерації, однак такі положення складно співвіднести з підходами до правового регулювання питань вищої освіти у країнах ЄС.

При цьому, в разі закріплення в законодавстві України можливості здобуття ступеня «магістр» на основі повної загальної середньої освіти такі нововведення можуть створити перешкоди для осіб, що плануватимуть використання своїх дипломів за кордоном, оскільки Болонський процес означає ступеневу вищу освіту, а не повернення до одного ступеня.

[1] Проєкт концепції розвитку юридичної освіти