Два роки тому Уряд скасував Постанову Кабміну № 915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі, та утилізації відходів як вторинної сировини», відповідно до якої виробники та імпортери товарів в упаковці сплачували Державному підприємству «Укрекокомресу
І хто є першоджерелом забруднення полігонів та лісосмуг сміттям
Два роки тому Уряд скасував Постанову Кабміну № 915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі, та утилізації відходів як вторинної сировини», відповідно до якої виробники та імпортери товарів в упаковці сплачували Державному підприємству «Укрекокомресурси» кошти на збирання та утилізацію своїх відходів як вторинної сировини. Щорічний збір складав близько 100 млн. грн. Монополію та корупційні зловживання ліквідовано. Оскільки відходи упаковки є складовою сміття, то можливості для запуску сміттєпереробки в Україні варто розглядати з урахуванням цього факту.
За ці два роки країна дізналася про проблеми сміття багато. Пожежа на сміттєзвалищі під Львовом зі смертельними наслідками, вимоги до мера столиці Віталія Кличка – закрити полігон побутових відходів у Підгірцях, 4592 зафіксованих Мінприроди стихійних сміттєзвалища з осені 2016 року згідно даних Екомапи.
Сьогодні упаковка товару, в тому числі для продуктів харчування, є двигуном торгівлі. А ця упаковка від напоїв, круп, солодощів, молочних продуктів дуже швидко опиняється в контейнерах для сміття. В кращому випадку це сміття вивозять на паспортизовані полігони, або покращує статистику стихійних сміттєзвалищ на Екомапі. Сміття забруднює грунти та грунтові води, через фільтрат, є джерелом розповсюдження шкідників та гризунів, горить в лісосмугах забруднюючи повітря.
Якщо ми щодня купуємо товари в упаковці, то не тільки громадяни є «забруднювачами», а й виробники упаковки, як складової загального сміття домогосподарств.
КОРОТКОСТРОКОВІ ШЛЯХИ РОЗВИТКУ СМІТТЄВОЇ ПРОБЛЕМИ
- Продовжувати вивозити сміття на сміттєзвалищах або скидати в лісосмуги.
- Запустити переробку побутових відходів (не лише роздільний збір, сортування чи захоронення). Дуже часто відсортоване сміття змішується з невідсортованим/іншим сміття, бо вивозять його в одному сміттєвозі.
Відходи упаковки в загальному складі сміття складають до 40%. Інколи вводять в оману людей розповідаючи, що відсортувати папір, пластик, скло – це означає правильно переробити сміття. Насправді, відсортовані пластик, скло, папір сортуються додатково, а вже потім переробляються не як відходи, а як вторинна сировина.
В усьому цивілізованому світі працює єдиний державний підхід в системі екологічної політики – «забруднювач платить». Такий принцип «забруднювач платить»– забезпечує баланс в системі відходів та є запобіжником від екологічних катастроф (4592 зафіксованих за 10 місяців нових сміттєзвалищ), а інколи і від смертельних наслідків (як це було на Грибовицькому сміттєзвалищі).
«ЗАБРУДНЮВАЧ ПЛАТИТЬ»
Чи збалансованою та справедливою буде екологічна політика якщо всю фінансову відповідальність за переробку побутового сміття покласти на людей? Чи краще цю фінансову відповідальність розділити між домогосподарствами через принцип «забруднювач платить» - та виробниками/імпортерами товарів в упаковці як першоджерелом джерелом забруднення через принцип розширеної відповідальності? Є такий вислів в народі: «Зри в корень».
Тому, якщо ми збалансовано підходимо до створення ринку переробки побутових відходів, залучення європейських інвестицій та економічних механізмів контролю за недобросовісними «забруднювачами», необхідно законодавчо забезпечити такий баланс в системі поводження з побутовими відходами:
- Надати першочергову можливість екологічно відповідальним виробникам/імпортерам товарів в упаковці забезпечувати власними силами збір та утилізацію своїх відходів.
- Ті підприємства, які власними силами не можуть збирати та утилізовувати свої відходи упаковки, матимуть можливість укладати договори з організаціями розширеної відповідальності виробника. Ті, хто професійно займається сортуванням, роздільним збором зможуть отримати фінансовий ресурс на свою діяльність. Але тут важливо не повернути монополію у вигляді однієї організації розширеної відповідальності для всіх відходів упаковки (це прямо порушує законодавство про економічну конкуренцію), а забезпечити роботою усіх бажаючих.
- І для того, щоб дати можливість реалізації перших двох пунктів, як чинник стимулу, балансу та контролю - ввести екологічний податок, але тільки на різницю, між випущеною продукцією в упаковці на ринок, та тими відходами, які відібрані та утилізовані самостійно або через організації розширеної відповідальності.
Якщо екологічний податок в державній екологічній політиці застосовується до всіх «забруднювачів», то чим одні «забруднювачі» відрізняються від інших. Так, розмір має бути різним, але підхід один.
Більше того – це збалансоване розподілення відповідальності між домогосподарствами-«забруднювачами» та «забруднювачами»-виробниками/імпортерами товарів в упаковці.
Розмови про ризики корупції та повернення до роботи ДП «Укрекокомресурси» - це бажання очолити процес, сісти на потоки грошей та сировини для своїх і потрібних підприємств. Крім того, станом на сьогодні норми утилізації відходів упаковки (які пропонують закріпити законодавчо) вже виконуються неформальним сектором і потрапляють на переробку. Тому і йде боротьба з цим сектором, який вторинну сировину направляє не завжди на потрібні підприємства та має можливість заробітку.
