Після того, як у 2011 році, в не надто демократичні часи, прийняли Закон «Про доступ до публічної інформації», здавалося, ідея відкритості стане визначальною у стосунках влади з суспільством.
Влада має бути відкритою. Після того, як у 2011 році, в не надто демократичні часи, прийняли Закон «Про доступ до публічної інформації», здавалося, ідея відкритості стане визначальною у стосунках влади з суспільством. Але ситуація не змінилася. Чиновники продовжували засекречувати інформацію про те, кому віддають комунальні землі та на що тратять місцеві бюджети. Тільки тепер до їх аргументів додалися ще й статті нового закону, який кожен тлумачив на свій лад.
І якщо інші органи влади принаймні намагались створити ілюзію відкритості, то Верховна Рада цим особливо не переймалась. Інформація про статки народних депутатів, імена та кількість їхніх помічників залишалась за залізною завісою із такою гучною назвою «конфіденційно».
Що змінилось із появою в парламенті нових облич? Перед виборами політичні сили натхненно змагались у відкритості, хоча іспит на чесність склали не всі. Менше з тим. Заднім числом на сайті ВРУ опублікували розпорядження про доступ до засідань парламенту. Нарешті українці мають змогу спостерігати законодавчий процес не лише із блакитних екранів. І нічого, що така практика існує на заході десятки, а то й сотні років. Але це ще не все. 29 січня на парламентському веб-сайті опублікували розпорядження Гройсмана «Про деякі питання висвітлення діяльності комітетів Верховної Ради України та народних депутатів України». Про що йдеться у документі із такою непримітною назвою?
Декларації усіх народних депутатів мають бути оприлюднені на сайті ВРУ. Невже опублікують декларацію Ляшка? Він – один із небагатьох українських парламентарів, які відмовлялися зробити це раніше. Мабуть, є що приховувати.
Крім декларацій, публічними стануть списки помічників-консультантів народних депутатів. Те, що так довго відмовлявся публікувати апарат ВРУ, вважаючи це конфіденційною інформацією, відтепер має бути відкритим. Цікаво, чи є сьогодні серед помічників нардепів водії та кухарки?
Врешті, у розпорядженні йдеться і про відкритість комітетів. Часткову відкритість, якщо вже точно. Бо крім розкладу та стенограми комітетських засідань вимагали ще й онлайн трансляцію та акредитацію журналістам. Почули не всіх. Чи, радше, не все. За текстом розпорядження, передбачається публікація розкладу комітету на двотижневий термін та змін до нього, але не пізніше, ніж за добу до засідання. І ще відтепер публікуватимуть протокол, стенограму та аудіозапис комітетських засідань. А як же відеотрансляція? Навряд чи через п’ять днів після засідання знайдуться охочі перечитувати десятки сторінок стенограми.
У тексті немає положень про акредитацію журналістів на комітетські засідання. Так само як і норми про публікацію результатів поіменного голосування за ті чи інші рішення. Це, очевидно, теж «конфіденційно». Таємниця голосування, чи як?
І все ж, поява розпорядження – добрий знак. Це свідчить про наміри влади будувати мости із громадянським суспільством, а не руйнувати їх. Хай навіть вона ще сама цього не усвідомила.
