Орендована партія, або на... такі ради

І сміх, і гріх було дивитись як люди, прагнучи потрапити у владу, бігали від однієї партії до іншої, беручи напрокат політичні структури щоб засвітитись у виборчому бюлетені 31 жовтня.

І сміх, і гріх було дивитись як люди, прагнучи потрапити у владу, бігали від однієї партії до іншої, беручи напрокат політичні структури щоб засвітитись у виборчому бюлетені 31 жовтня.

Для того, щоб уяснити, що таке партія і, яка її роль, спробуємо дати визначення цьому слову.

Відразу зазначу, у викладеному трактуванні не претендується на суцільну академічність, як кажуть скільки людей – стільки думок.

То ж, політична партія це - група однодумців з виробленим спільним баченням розвитку держави, з чіткою структурою та ієрархією, об’єднаних єдиною ідеологією, моральними нормами та цінностями. Ще раз хочеться наголосити - група однодумців об’єднаних єдиною ідеологією. Про моральні цінності мова навіть і не йде.

Можна з великою долею ймовірності стверджувати, що переважна більшість нинішніх «партійних колобків», та навіть тих, хто вирішив вперше стати на політичну стежку і спробувати щастя кандидувати в депутати до місцевих рад, чи більш того, спробувати себе у якості менеджера такого органу, так і не спробували навіть ознайомитись з ідеологією тієї чи іншої партії. Ну, а в принципі навіщо?

Влада сьогодні найрентабельнійший бізнес. В бізнесі яке правило? Твої дії призводять до отримання прибутків, і як наслідок до дивідендів - ти молодець, якщо ні, знайдуть привід усунути від корита. Але, якщо ти збагачуєшся – відповідно збагачується партія, збагачується партія – відповідно збагачуєшся і ти. Тільки от бізнес буває різним. Можна вирощувати редиску і торгувати нею на базарі, а можна просто торгувати совістю. Зрозуміло, совість коштує дорожче за редиску.

В підсумку, що можна чекати від таких райців? Напевне те саме, що очікувати від агронома двієчника, який прогуляв чи пробухав всі студентські роки, та, отримавши диплом тільки тому що за це гарно забашлялось. Врожаю можна не чекати.

Цілком не виключаю, що щоб бути висунутим кандидатом в депутати також задіювались цілком конкретні активи (не говорячи вже про витрати на виборчу компанію), або отримувалось зобов’язання «відпрацювати» за такий аванс.

Якщо ще взяти до уваги вік, місце праці (навчання) та фах деяких кандидатів то можна припустити лише одне дерибанчику вже не буде – буде деребаніще і суцільний бардак.

Не виключено, що керівництвом країни буде звернуто на це увагу і ради будуть розпущені, або саморозпущені. Далеко за досвідом ходити не потрібно. В далекому 1933 році в одній європейській державі з метою наведення порядку, було розпущено місцеві органи самоврядування – лантаги (як економічно недоцільні) і введено інститут гауляйтерів. Правда з національною ідеологією, на відміну від України, там було все гут.

Чесно кажучи, хотілось б помилитись відносно розпуску рад. Всі пам`ятають чим це закінчилось.