Садовий і Львів або Саакашвілі в місті чудес!

Якийсь повний ідіотизм твориться у Львові. Пане Садовий може вже припинимо експериментувати на славним містом!

Якийсь повний ідіотизм твориться у Львові. У той час коли в місцевої прокуратури купа питань до посадових осіб найвищого рівня Львівської міської ради, коли депутатський корпус криком волає про незрозумілі оборудки з майном львівської громади, Андрій Садовий прямим текстом на телепрограмі «Свобода слова з Савіком Шустером» запрошує Міхеіла Саакашвілі поекспериментувати з містом Львовом.

Невже Садовий хоче зробити своїх підлеглих розмінною монетою. Та в принципі, хіба це в перше!

Публічні заяви представників депутатського корпусу про оборудки з майном громади м. Львова.

На мій особистий, суб’єктивний, оцінювальний погляд Андрій Іванович, мав би не запрошувати екс-Президента Грузії, а сьогоднішнього голову Виконавчого комітету реформ пана Саакашвілі для експериментів, а запросити з метою презентації прикладів успішного врядування містом.

Запропонувати пропрацьовані та впроваджені успішні практики місцевого врядування, наприклад, по протидії корупційним діянням, ефективному управлінню міською господаркою, тими ж транспортними потоками чи комунальним майном.

Сказати: «Дивись Міхеіл ось ми як господарюємо! Ось, що ми гуртом усією громадою створили! В нас і прозорі процедури прийняття рішень, і про хабарі вже давно всі забули, і кожний охочий може в місті реалізувати свій креативний задум. В нас найякісніша і найдешевша вода в Україні для населення, медична сфера також одна з найкращих, хоча дещо ще тре підмарафетити, освіта просто цимус, а від наших трамваїв очей не відвести, такі лялі. Це не якісь там старі, секонд-хенд драндулети закуплені втридорога через незрозумілі фірми прокладки, а виготовлені на наших львівських підприємствах залізні коні. Більше того, право постачати місту трамваї, наші підприємці вибороли у чесному конкурсі, і не тому, що львівські, а тому що найкращі. А для того щоб були вони найкращі, ми вже понад як 10 років створили таку систему, що по всьому світу вивчаємо все передове, прогресивне і допомагаємо це впровадити на наших підприємствах. Не повіриш навіть стоїть колейка з всіляких інвесторів, ну там з Катару, Японії, Австралії, США, ще й Сингапур хоче відкрити тут своє представництво. Ну там ще є купа всяких вже менш крупних.

Тепер по земельних питаннях і забудовах. Всі такі пікантні моменти обов’язково під пильним оком громадськості та експертного середовища. І всьо на сайті, всьо на сайті ж би не було конфлікту інтересів, ж би навіть комар носа не підточив. Всьо прозоро, на ніц всьо. Тому я в шаленій пошані у своєї громади. А ще ми створюємо агломерацію, просторову модель майбутнього. Шо чув, шо то для дерибану землі селян? Та ні, ми сформували нові стандарти якості життя не лише  мешканця міста Лева, але і мешканців прилеглих самоврядних територій. Ми їх не загарбуємо, ми будемо з ними взаємодіяти на умовах співробітництва, на умовах рівноправності. Тому вся земля залишається в їхньому безпосередньому управлінні. Ось так!

Питаєш шо зі стадіоном? О, стадіон в нас супер! Не стадіон, а стадіоніще! Ми його збудували не на кільцевій, як планувалось у 2008 році, а на місці старого аеропорту. Зручний доїзд, ще й взльотку зберегли для малої авіації, а новий аеровокзальний комплекс з сухим портом ми відгрохали в Черлянах біля Городка. Можемо приймати всі типи літаків, хоч «Мрію»! Всім дуже зручно!

Чи стадіон на балансі міста? Ну звичайно, ображаєш старина! А де ж йому ще бути. Зразу скажу обійшовся він не дешево, аж два мільярди гривень. Правда левову частку фінансування на той час взяла на себе держава.  Все як має бути пройшло через чесний конкурс і проект, і будівництво. Так, дорого, розумію. Але ж Міхеіл поглянь стадіон багатофункціональний, а тому і залучений цілий рік. Стріха ся змикає, газон виїжджає так, що можна навіть опери проводити. Ти до речі не співаєш? Ні! Шкода! Уявляєш, опера Джузеппе Верді з Саакашвілі в головній ролі! Кажеш тобі достатньо ролі голови в Виконкомі по реформах? Ну добре пішли далі.

А ще скажу тобі по секрету, я за владу не тримаюсь і тому вирішив не балотуватись на майбутніх виборах на посаду міського голови Львова. І знаєш чому? Ні? Страшна проблема в країні з ротацією кадрів. Кажуть вже навіть якісь там клани є - комора чи камора називаються. Короче, потрібно створювати соціальні ліфти для підростаючих поколінь, а ще хочу бути прикладом порядного мера, для усієї прогресивної Європи та України, показати всьому світу же ві Львові за владу сі не тримають.

Як ми всього цього добились? А дуже просто. Ти ж  знаєш Львів славиться своєю креативністю. І допоки я не очолив місто, ходило бродило туткай і тамкай купу «міських сумашедших». Оббивали пороги, бились чолом об стелю, ніц їх міська влада не слухала. А от допіру мене народ вибрав, я прийшов до свого кабінету, промовив - тре їм дати повну волю. Ще й чемпіонат «ЄВРО-2012» підвернувся. Зібрав архітекторів, підприємців, тих сумашедших, громадських активістів, інвесторів, закотили рукава, закипіла робота. Всьо прозоро, всьо прозоро....

А ще глянь яка в нас є міська газета, просто таки «Нью-Йорк Таймс». Тут тобі й політика, і геополітика, і міська економіка, і світова, а саме основні викривальні антикорупційні матеріали. Цим журналістам ми дали повне зелене світло у доступі до будь-яких документів розпорядчого характеру. Це, власне, один з цих стовпів нашого спільного успіху. Ну десь так, коротко все!».

Не знаю, як би довго могла продовжуватись розмова між двома віп-персонами, але виглядає на те що Садовому за стільки років, реально, не має чим поділитись з Саакашвілі в царині успішного врядування, протидії корупції. Окрім того, беручи до уваги хватку новоспеченого голови Виконавчого комітету реформ, для Андрія Івановича можуть настати дуже нелегкі часи, та такі, що висування своєї кандидатури на місцевих виборах може виявитись взагалі не актуальним.

Від себе скажу, досить незрозумілих експериментів над містом Лева. Потрібно поставити край ненаситному розкраданню бюджету міста, розкраданню майна громади, забудовам територій де можуть бути прекрасні громадські простори.

Вважаю, що потрібна система робота над відпрацюванням Стратегії розвитку до 2050 року з чіткими цілями та критеріями.

Ще пропоную прийняти закон щодо «соціального віп-карантину» з обмеження виїзду за кордон протягом року після закінчення каденцій представниками місцевого самоврядування, або залишення певної посади чиновником.