Підстави недійсності договору фінансового лізингу автомобіля

18.01.2017 р. Верховний суд України, розглядаючи справу № 6-648цс16 та усуваючи розбіжності щодо відповідності умовам діючого законодавства договорів фінансового лізингу автомобіля, висловив нижчезазначену правову позицію.

18.01.2017 р. Верховний суд України, розглядаючи справу № 6-648цс16 та усуваючи розбіжності щодо відповідності умовам діючого законодавствадоговорів фінансового лізингу автомобіля, висловив нижчезазначену правовупозицію.

Однак, з першу необхідновказати, що підставою для перегляду справи була постановаВерховного Суду України від 16.12.2015 року по справі № 6-2766цс15 (№ в ЄДРСРУ 54513238).

У цій постановіміститься правовийвисновок про те,що відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингузастосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей,встановлених цим параграфом та законом. Договір лізингу є змішаним договором імістить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортногозасобу.

Згідно зі статтею 799 ЦКУкраїни:  1)договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; 2) договірнайму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальномупосвідченню.

ВАЖЛИВО: У разі недодержаннясторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір єнікчемним (частина перша статті 220 ЦК України).

Більше того, стаття 18Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійніпідстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частинип’ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи цінудоговору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме цеположення, а не сам договір.

Тільки у разі, колизміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положеньдоговору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір можебути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливіумови договору" закріпленов частині другій статті 18 цього Закону – умови договору є несправедливими,якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбалансдоговірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті18 Закону України "Про захист прав споживачів" Верховний суд Українидійшов висновку, що для кваліфікації умов договорунесправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак:

1) умови договорупорушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частинатретя статті 509 ЦК України);

2) умови договорупризводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін;по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

ВАЖЛИВО: Несправедливими є,зокрема, умови договору про: виключення абообмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьоїособи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконанняпродавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов’язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов’язання споживача з оплати та його вимог у разіпорушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановленняжорстких обов’язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власнимрозсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захистправ споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) неповертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживачаукласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержаннявідповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв’язку зрозірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18Закону).

Аналогічна Правовапозиція Верховного Суду України висловлена у справі № 6-330цс16 від08.06.2016 р. (№в ЄДРСРУ 58275279).

За змістом статті 808 ЦКУкраїни, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця(постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем,продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем запорушення зобов’язання щодо якості, комплектності, справності предмета договорулізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибірпродавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійсненийлізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачемсолідарну відповідальність за зобов’язанням щодо продажу (поставки) предметадоговору лізингу.

ВАЖЛИВО: Окрім того, згіднопункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги тадержавне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-якихфінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залученняфінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лишефінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга задміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовоюпослугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державнерегулювання ринків фінансових послуг»).

Отже, відповідно дочастини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею безвідповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Вирішуючи питання проусунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції нормматеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду Українивиходила  з такого.

Відносини, що виникаютьіз договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг,найм (оренду), купівлю-продаж та положеннями Закону України «Про фінансовийлізинг».

Відповідно до частинпершої та другої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона(лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні(лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на правівласності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем(прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця(постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій таумов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізинговіплатежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм(оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальніположення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

ВАЖЛИВО: За своєю правовоюприродою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договоріворенди (найму) та купівлі-продажу або договору поставки.

За договором найму(оренди) здійснюється передача майна наймачеві у користування.

Частинами першою татретьою статті 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму можебути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первіснийвигляд при неодноразовому використанні. Особливості найму окремих видів майнавстановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Найм (оренда)транспортних засобів врегульовано параграфом 5 глави 58 ЦК України.

За загальним правилом,передбаченим частиною першою статті 799 ЦК України, договір найму транспортногозасобу укладається у письмовій формі.

Якщо стороною у цьомудоговорі виступає фізична особа, то згідно з частиною другою статті 799 ЦКУкраїни договір підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

(!!!) Згідно зі статтею220 ЦК України у разі недодержання сторонамивимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний договір непороджує тих прав і обов’язків, настання яких бажали сторони, і визнання такогодоговору недійсним судом не вимагається.

Правові наслідкинедійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України.

Положення статті 216 ЦКУкраїни застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідківнедійсності нікчемного правочину.

Підсумовуючизазначене вбачається наступне:

По-перше: 1) договір найму транспортного засобу укладається у письмовійформі; 2) договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягаєнотаріальному посвідченню; 

По-друге: договір фінансовоголізингу із споживачем повинен виключати несправедливими умови і не допускатиістотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу; 

По-третє: договір фінансовоголізингу зі споживачем, мають право укладати лише фінансові установи і лишепісля отримання відповідної ліцензії.

ВИСНОВОК: за недотриманнявищевказаних умов - договір фінансового лізингу є нікчемним або може бутивизнаний судом недійсним.