Проценти за депозитом після закінчення строку дії договору

В продовженнятеми депозитних відносин Клієнта з банківською установою, а також розкриттяпитання, щодо неповернення в передбачені депозитним договором строки вкладених Клієнтомв Банк коштів, пропоную Вашій увазі матеріал, який розкриває нижчевикладенепитання, а саме: «Чи повинен Банкпродовжувати нараховувати проценти за банківським вкладом (депозитом) післязакінчення строку дії депозитного договору в разі його несвоєчасного поверненняБанком і якщо так, то в якому розмірі та чи можна стягнути з Банку інфляційнівитрати в порядку ст. 625 ЦК України»?

 1. Відносно продовження нараховування процентів за банківським вкладом(депозитом) після закінчення строку дії депозитного договору.

 По-першенеобхідно визначитись з поняттям «Банківський вклад» (депозит). Отже,відповідно до п.п.14.1.44. ст. 14 Податкового кодексу України ДЕПОЗИТ (ВКЛАД) - кошти, які надаються фізичними чи юридичнимиособами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно іззаконодавством України, або нерезиденту на строк або на вимогу та під процентна умовах видачі на першу вимогу або повернення зі спливом встановленогодоговором строку. Залучення депозитів може здійснюватися у формі випуску(емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів. Правила здійснення депозитнихоперацій встановлюються: для банківських депозитів - Національним банкомУкраїни відповідно до законодавства; для депозитів (внесків) до іншихфінансових установ - державним органом, визначеним законом;

БАНКІВСЬКИЙ ВКЛАД (ДЕПОЗИТ) (deposit) – угода, відповідно до якої одна сторона (банк),що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), щонаді­йшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неїабо дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. слово«депозит» походить від лат. depositum –переданий на зберігання. (сайт НаціональногоБанку України).

Таким чином, відповідаючи на вищевказане питання,необхідно звернутися до відповідної судової практики, що склалася в Україні поцим суспільно – значущим відносинам.

І  на допомогу в цьому питанні нам приходитьВерховний суд України, який розглядаючи справу № 6-2861цс15 висловив відповіднуПравову позицію в Постанові від 02 березня 2016 року.

Зокрема Верховний судУкраїни зазначив наступне: «Закінчення строку дії депозитногодоговору в разі невиконання зобов’язань не припиняє зобов’язальних правовідносин,а трансформує їх в охоронні, що містять обов’язок відшкодувати заподіяні збитки,встановлені договором чи законом.

При цьому згідно із частиною другою статті1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахункуклієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідніумови не встановлені договором, – у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладомна вимогу.

Договір банківського вкладу не містить визначеногорозміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконаннязобов’язань за цим договором після закінчення терміну його дії.

Проте судапеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції,частково задовольнивши позов, положення частини першої статті 1058 та статті1061 ЦК України у спірних правовідносинах застосував неправильно та дійшов помилкового висновку про те, що післязакінчення терміну дії договору й у разі неналежного виконання його умов з банкуна користь вкладника підлягають стягненню проценти за користування грошовим вкладомза процентною ставкою, передбаченою цим договором,не врахувавши, що договором не визначено розміру ставки процентів закористування вкладом у разі закінчення терміну його дії».

Отже, надумку вищої судової ланки України, до правовідносин щодо користування грошовим вкладом,у разі неналежного виконання зобов’язань за договором банківського вкладу(депозиту)  після закінчення його термінудії, необхідно застосовувати ст. 1070 ЦК України, ч. 2 якої передбачає, щопроценти за користування грошовими коштами, щознаходяться на рахунку клієнта сплачуються банком у розмірі, встановленомудоговором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, щозвичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Тобто, в разі неналежноговиконання договору банківського вкладу (депозиту), а саме за безпідставністю йогонеповернення та/або затримки в повернені, Банк повинен нараховувати та виплатитиКлієнту проценти у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу,а Клієнт, для найефективнішого вирішення цієї справи, користуючись своїмипроцесуальними правами за допомогою суду та/або адвоката,  повинен витребувати відповідні документи, яківстановлюють розмір процентів за вкладом на вимогу у відповідної банківськоїустанови.

 2. Відносно інфляційних витрати в порядку ст. 625 ЦК України.

 Разом з тим, всім нам відомо, що «гроші повинні працювати», а отжеякщо банк своєчасно не повертає вклад (депозит) Клієнта, то кошти знецінюються.

Згідно ч. 1 ст.1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається наумовах видачі вкладу напершу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зіспливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, Клієнт має цілком законніпідстави звертатися з позовною заявою до Банківської установи стосовно компенсації за знеціненнякоштів внаслідок інфляції  (ст. 625 ЦКУкраїни).

Адже, ч.2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, якийпрострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язанийсплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь часпрострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншийрозмір процентів не встановлений договором або законом.

Викладені обставини цілком узгоджуються із судовою практикою,зокрема Правовим висновком  зробленим Верховним судом України при розглядісправи № 6-352цс16 від 06 квітня 2016 року.

І на останок – практика ЄСПЛ:  «Суд зазначає, що напідставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей убанк, передає йому правокористування нею, то банк має їїзберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладникуеквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахункуможе добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливоякщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йомуповідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав збанком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів зметою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібнідовірчі стосунки невід’ємні для банківських операцій і пов’язаним з нимиправом. (Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини, [ВП], № 13279/05, § 56,20 жовтня2011 року)».