Недружня державна допомога

Або про особливості роботи стивідорів у Миколаївському морському торгівельному порту.

В конкурентному законодавстві існує таке поняття як «недружнє придбання» (hostile takeover), коли контроль над компанією отримується в межах законодавства, але без згоди такої компанії.

Цікаво, чи відомі світовій практиці випадки «hostile state aid», тобто випадки, коли надавачі державної допомоги вимушені надавати її «через не хочу»? На перший погляд, ситуація щонайменше дивна та майже не реальна (за виключенням випадків політичного тиску та корупційних нюансів).

Як би там не було, але здається, випадок «hostile state aid» знайшовся в Україні.

Йдеться про стосунки державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (ДП «АМПУ») з низкою стивідорних компаній Миколаївського морського торгівельного порту. 

За повідомленням самого ДП «АМПУ», за договорами сервітутів, укладеними у 2013 році, сім стивідорних компаній Миколаївського порту платять за доступ до причалів АМПУ у 7-10 разів менше, ніж інші стивідорні компанії, яких в Україні налічується понад 100.

Справа у тому, що переважна більшість стивідорних компаній, які працюють в морських портах України, почали використовувати стратегічну портову інфраструктуру на підставі договорів доступу до причалів. Це сталося після того, як Мінінфраструктури 18.12.2015 видало наказ № 541, яким затвердило єдині тарифи на спеціалізовану послугу доступу до причалів, які перебувають на правах господарського відання в ДП «АМПУ».

Однак, деякі портові оператори порту Миколаїв, серед яких провідні міжнародні та українські компанії, протягом останніх чотирьох (!) років продовжують користуватися причалами на підставі договорів про встановлення сервітуту, які були підписані раніше. За зазначеними договорами, у деяких випадках середня вартість перевантаження 1 тони вантажу через причали порту Миколаїв у 10 разів нижча від законодавчо встановленої ​вартості перевантаження тих же вантажів, які якої дотримуються оператори не сусідніх причалах.

Така різниця у тарифах і надає неконкурентні переваги одним портовим операторам над іншими.

З цього приводу ДП «АМПУ» зверталося до Антимонопольного комітету України, за висновками якого, така ситуація «може призвести до порушення антимонопольного законодавства».

Тим не менш, усі зусилля, яких докладає ДП «АМПУ» для вирішення цієї ситуації, залишаються марними. Компанії, які входять до складу «Золотої сімки», відмовляються від врегулювання ситуації.

Повернімося до державної допомоги.

Відповідно до Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання», вигода, яку отримують підприємства «Золотої сімки» через різницю у застосованих тарифах, може бути кваліфікована Антимонопольним комітетом України як «незаконна державна допомога». При чому, у даному випадку, у якості державної допомоги буде виступати не державний ресурс, який отримують підприємства, а ресурси, які вони економлять, застосовуючи тарифи на доступ до причалів, нижчі від законодавчо встановлених, в наслідок чого держава недоотримує належні їй платежі.

Враховуючи наявність обтяжуючих обставин у вигляді очевидного негативного впливу на конкуренцію, така держдопомога має всі шанси бути визнаною Комітетом ще й недопустимою для конкуренції.

При цьому, на відміну від санкцій, які можуть бути застосовані за Законом України «Про захист економічної конкуренції», наслідки прийняття Комітетом рішення про визнання державної допомоги недопустимою для конкуренції, можуть виявитися для «Золотої сімки» значно болючішими. Адже йдеться не лише про припинення надання такої допомоги, а й про її повернення до бюджету у повному обсязі*.

Порушити відповідну справу Антимонопольний комітет України може як за результатами розгляду повідомлення про незаконну державну допомогу, яке може надіслати будь-яка особа (ДП «АМПУ», стивідорні компанії тощо), так і за власною ініціативою.

Тож, чекатиме АМКУ на формальне повідомлення про цю незаконну державну допмогу, чи розпочне дослідження цього питання самостійно?

^{* у разі, якщо недопустимою для конкуренції визнається державна допомога, яка вже існувала на момент набрання чинності Законом, поверненню підлягатиме лише та її частина, яка всупереч прийнятому Комітетом рішенню, продовжуватиме надаватися підприємствам на неконкурентних засадах.}