Диплом за кутом: що не так із фальшивками та системою?

Рішення Верховного суду у справі про підроблений диплом виявило слабкість системи перевірки документів та корупційні ризики, які дозволяють уникати відповідальності за фальсифікацію.

Як часто нам трапляються люди, які в гонитві за статусом готові переступити закон? Більшість із них сподівається, що підроблений диплом стане магічним ключем до кар'єрних вершин. А потім, коли фальшивку викривають, вони роблять здивоване обличчя, мовляв, "я нічого не знав". Та ні, друже, ти знав. І знав прекрасно.

Недавнє рішення Верховного Суду від 24.09.2024 року по справі №708/809/20, в якому розбирали випадок жінки, що працевлаштувалася до держоргану з липовим дипломом юриста, — показова історія. Вона не просто висвітлює юридичні нюанси. Це сигнал для всіх, хто думає, що брехня на папері залишиться непомітною, навіть коли суд вирішить закрити на це очі феміди.

Фальшивка в дії: як працюють підроблені документи?

Отже, є проста схема: ти береш липовий документ, де чорним по білому написано, що ти, скажімо, юрист. Потім ти йдеш із цим папірцем до державного органу чи приватної компанії й переконуєш когось, що це правда. Тобі вірять, ти отримуєш посаду, зарплату, бонуси...

Згідно із законом, використання підробленого документа є злочином уже з моменту, коли ти його пред'явив чи подав. Тут неважливо, чи вдалося тобі щось отримати. Сам факт, що ти показав фальшивку, вже означає, що ти вчинив злочин.

Пред’явлення чи подання: що за різниця?

Є два варіанти, як злочин із фальшивими документами відбувається на практиці:

1. Пред'явлення. Це коли ти просто показуєш документ, але він залишається у тебе. Тобто ти обманюєш людей, знайомиш їх зі змістом фальшивки, але нічого не віддаєш.
2. Подання. Це більш серйозно. Тут ти передаєш підробку, наприклад, до кадрового відділу. Вони вже працюють із документом, приймають рішення, а ти крокуєш далі, думаючи, що все минуло гладко.

Насправді ні. У будь-якому разі закон дивиться на це як на завершений злочин. І байдуже, чи отримав ти посаду, чи тебе відправили геть із порога.

Судова історія: чому справу закрили?

Ця конкретна історія мала цікавий фінал. Жінку, яка кілька років працювала в державній виконавчій службі, підвищили до начальниці відділу. Але згодом з'ясувалося, що її диплом — липовий. Її судили, але врешті-решт звільнили від покарання через закінчення строків давності.

Чому так сталося? Тому що слідство не змогло нормально зібрати докази або комусь було це дуже принципово вигідно:

• Оригінал фальшивого диплома так і не знайшли. Були лише копії.
• У справі не було заяви про працевлаштування, де жінка могла б використовувати фальшивку.
• Ксерокопію диплома завірили невідомо за яких обставин. Це ще більше послабило позицію обвинувачення.

Верховний Суд підтвердив: доказів недостатньо, щоби довести провину поза розумним сумнівом. І тут ми стикаємося з тим, що навіть очевидний злочин може залишитися безкарним, якщо адвокат захисту "розумніший" за прокурора.

Як це працює за кордоном?

Україна — не єдина країна, де люди намагаються влаштувати своє життя через фальшивки. Але в багатьох інших державах із цим не церемоняться.

• США. Тут фальшивий диплом може відправити тебе за ґрати на кілька років. Особливо якщо ти влаштувався на високу посаду чи, не дай Боже, практикував медицину або право.
• Німеччина. Викриття такого шахрайства — це гарантована втрата репутації. Ба більше, тебе можуть позбавити права працювати в аналогічній сфері на довгий час.
• Сінгапур. Там підробка диплома може коштувати тобі до 10 років ув'язнення. Уявіть: за папірець — десятиліття за ґратами.

Висновок простий: де система працює й відокремлена від коррупційних ризиків, там і підробки не пройдуть.

Чому люди це роблять?

Давайте чесно: липовий диплом — це не просто проблема системи. Це проблема культури. Люди хочуть результату швидко, легко, без зайвих зусиль. Чому вчитися кілька років, якщо можна купити документ і одразу "влітати" на посаду?

Основні причини:

1. Тиск суспільства. Диплом — це символ статусу. Якщо його немає, то тебе часто сприймають як невдаху.
2. Дорога освіта. Вища освіта коштує дорого, і не всі можуть собі це дозволити. Але всі хочуть красиве резюме.
3. Слабкі перевірки. Там, де система недосконала, ризик бути викритим здається мінімальним.

І тут з'являється питання: що далі?

Чи справедливе рішення суду?

З формально-правової точки зору, рішення Верховного Суду виглядає коректним. Основний принцип кримінального права — презумпція невинуватості. Якщо сторона обвинувачення не змогла надати беззаперечних доказів, які б підтверджували провину особи поза розумним сумнівом, суд не має права ухвалити обвинувальний вирок.

Отже, суд діяв у межах закону, не маючи достатніх підстав для засудження, оскільки адвокат у даній справі діяв досить професійно й зміг звернути увагу суду на вагомі обставини цієї справи. Проте, з точки зору етичної, залишаються серйозні сумніви щодо справедливості такого результату. Особа, яка роками працювала за фальшивими документами, фактично уникнула відповідальності через прогалини слідства й "якісне" правосуддя.

Чи є корупційні ризики?

Цілком можливо, що в цій справі наявні корупційні ризики. Ось кілька підстав для такого припущення:

1. Якщо диплом був фальшивий, як особа пройшла конкурс? Для державних посад зазвичай потрібен пакет документів, включаючи диплом про освіту. Цей диплом мав би бути перевірений ще на етапі працевлаштування, але цього не зробили або зробили формально.
2. Просування по службі. Жінка працювала не лише рядовим виконавцем, а згодом стала начальницею відділу. Це передбачає додаткові перевірки. Чи могли бути тут "прикриття" ігнорування фальшивих документів?
3. Втрата ключових доказів. Як оригінал диплома, так і заява про працевлаштування "загадково зникли". Це може свідчити про свідоме втручання задля ускладнення слідства.

Корупційні ризики також стосуються органу, який мав би здійснювати перевірку документів. Якщо механізм перевірки працював би належно, така ситуація навіть не виникла б.

Чому не перевірили диплом і досвід роботи?

Причини можуть бути різними, але кілька ключових аспектів заслуговують на увагу:

1. Формальність процедур. У багатьох випадках перевірка документів при працевлаштуванні зводиться до "перегляду" ксерокопій, без звернення до реєстрів чи офіційних джерел. Система перевірки залишається слабкою та легко обходиться.
2. Недостатній контроль із боку кадрових служб. Відповідальні особи, які мали б ретельно перевіряти дипломи, обмежуються формальними діями, часто через перевантаження або халатність.
3. Рівень конкурсу на посади. Державні посади, особливо у виконавчій службі, часто залучають кандидатів із низькою кваліфікацією через невисоку зарплату та значний обсяг роботи. Це може знижувати рівень перевірки на етапі відбору.

У даному випадку особа змогла обійти всі ці слабкі місця системи, і це, ймовірно, не єдиний подібний випадок.

Чи легко влаштуватися на таку посаду?

На перший погляд, здається, що зайняти державну посаду складно через конкурси та перевірки. Проте на практиці це може бути простіше, ніж здається, особливо у сфері, яка не є пріоритетною для висококваліфікованих кадрів.

Для посад державних виконавців часто не потрібен великий професійний досвід. Головне — відповідати формальним критеріям, мати базовий набір документів та, можливо, лояльність кадровиків. Ось де криється головна проблема. Якщо система "заточена" під формальний відбір, фальшивки проходять непоміченими.

Що потрібно змінити?

1. Посилити перевірку документів. Кожен диплом має перевірятися через офіційні реєстри навчальних закладів. Для цього існують спеціалізовані бази даних, але їхнє використання часто ігнорується.
2. Забезпечити належний контроль. Державні органи повинні впровадити жорсткі внутрішні перевірки для виявлення фальшивок.
3. Впровадження відповідальності за халатність. Особи, які відповідають за перевірку документів, мають нести персональну відповідальність за допущення осіб із підробленими дипломами до роботи.
4. Автоматизація процесів. Використання цифрових технологій для перевірки документів зменшить ризики людського фактора.

Мій вердикт

Як адвокат, я завжди бачу три сторони медалі. З одного боку, жінка, яка роками працювала з фальшивим дипломом, дійсно обманула систему. Але з іншого боку, її захист скористався прогалинами слідства, і це привело до закриття справи. Третю сторону медалі я просто не маю право озвучити.

Рішення Верховного Суду формально відповідає закону, але воно викриває значні прогалини в роботі правоохоронної та кадрової систем. Корупційні ризики тут очевидні, як і слабкість процедур перевірки.

Щоб такі ситуації не повторювались, потрібні жорсткі зміни в системі, яка дозволяє підробкам проходити непомітно. Інакше це не остання історія, коли диплом-обманка дозволяє людині будувати кар’єру за рахунок довіри суспільства й слабкості державного апарату.

Що я можу сказати точно: закон повинен бути жорстким, але справедливим. Система має не лише карати за такі речі, але й створювати умови, за яких використання фальшивок стане неможливим. Це питання не лише окремих людей, які хочуть "обійти" систему, а й самої системи, яка це дозволяє.

Хочеш отримати посаду? Дій чесно. Не хочеш або не можеш? Тоді не треба брехати, бо брехня рано чи пізно вилізе боком. І тут уже неважливо, чи в суді, чи в очах суспільства.