«Вибори виграє і програє податкова політика» М. П. Девере.
Державна податкова політика - це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави (Мінфін). Отже, підґрунтям результативної податкової політики в Державі, як і будь-якої іншої, є якісне правове регламентування.
Нормативні «заготовки» монобільшості зразка 2019 року ще сприймались суспільством та бізнес-середовищем хоча б як обриси формування податкової політики. Але відсутність у партії влади кваліфікованого та досвідченого «блоку з питань державних фінансів» зумовили в решті концентрацію законодавчого формування фінансової, податкової та митної політики в межах одного комітету, а точніше, в межах одного Голови комітету. Монобільшість, яка трансформувалась у більшість представників владної фракції у Комітеті, каталізувувала податкові ідеї Голови комітету, оскільки відсутність необхідності обґрунтовано відстоювати правомірність внесених ідей породжувала неабияке задоволення від всемогутності. Як наслідок, одноосібна нормотворчість та відсутність хоч якогось конкурентного нормативного змагання почали негативно проявлятися в якості виконання політичних обіцянок Президента. Врешті політичні «козирні карти» втратили свою перевагу розтягнувшись в реалізації на понад два роки. Наприклад, податкова амністія капіталів можлива лише на внутрішньому переконанні суспільства, що з «чистого аркушу» розпочнуться не тільки податкові відносини з Державою, а й ефективне використання наповненого за рахунок амністії бюджету. Прогресивні плани відбудови Держави у 2019 році сприймались ще на післявиборчій довірі, зараз підґрунтя амністії – недовіра, здобрена якісною аналітикою правників практиків щодо неякісного закону. Утворення нового правоохоронного органу з економічної безпеки (хоча потрібна була лише якісна реорганізація існуючих) також перетворилось на боротьбу із складнощами, а не дієву роботу у цьому напрямку. До цього слід додати необхідність постійного коригування податкового законодавства під впливом зовнішніх факторів чи внутрішніх домовленостей, які віднімають левову частину робочого часу так необхідного для визначення реальної податкової політики.
Окремо слід зауважити щодо прагнення Голови комітету впливати на всі ланки виконавчої влади в сфері відання комітету. Заслуховування на комітеті керівництва ДФС, ДПС та ДМС (навіть регіонального рівня) при мовчазній присутності та спостеріганні Мінфіну свідчить про елементарну неможливість довіритись «членам команди» на рівні міністерств самостійно вирішувати поставлені завдання. Завданням Мінфіну є формування та реалізація єдиної державної податкової політики, відповідно завданням профільного комітету мало б бути нормативне сприяння у виконанні цих завдань, натомість фінансовий комітет ВРУ уособив в собі всі ланки державного управління у цій сфері.
Врешті дива не відбулось і економіка країни не завелась, як наслідок - виконання політичних обіцянок стало неможливе за рахунок оживлення економіки та збільшених бюджетних надходжень. Інструментарій було втрачено, а завдання нікуди не поділось, в результаті тексти законопроектів 2021 року «щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» почали охоплювати сектор економіки де наповнення забезпечується за рахунок кінцевого споживача. Цікаво порівняти поточний 5600 (за формального авторства Кабміну, який вже звик бути whipping boy) та минулорічний 4101-д з аналогічною назвою (авторства Голови комітету), у 2020 році Голова комітету ще мав наміри зазирнути податковим оком під ковдру пайових інвестиційних фондів, а зараз цей погляд вже відведено у інший бік.
Проблемні питання нормативного регулювання протидії «скруткам» з ПДВ та роботи СМКОР в комітеті вирішили не чіпати, щоб не втратити важелі ручного впливу на бізнес. ДПС лише вирівняло, знову таки вручну, СМКОР щодо обсягів зупинення ПН/РК на рівні – не перевищувати межу «податкового бунту» і продовжує користуватись вкраденим ПДВ, що задовольняє і Голову комітету.
Єдине, що не передбачили - що податківці є суб’єктами для показників роботи ДБР, а визнання платників ризиковими - це суто рішення членів комісії ГУ ДПС, тим більше, визначене в порушення вимог Податкового кодексу. Врешті саме рядовим податківцям доводиться відповідати за прийняті та неприйняті рішення на місцях щодо ризиковості платників (а також щодо доведених на відпрацювання списків з ДПС України). Що відповідно і відбувається, - ДБР ходить на обшуки до ГУ ДПС як до себе додому, «поширення схемного ПДВ за сприяння працівників ДПС» - без цієї фрази вже не обходиться жоден процесуальний документ в ДБР, СБУ та навіть ДФС. Але це все наслідки (на жаль, дуже плачевні для працівників ГУ ДПС), а причина в тому, що хтось не вирішив долю нормативного регулювання боротьби зі скрутками та вирішив не виправляти нормативні недоліки псевдоавтоматизованого процесу боротьби зі схемним ПДВ. Наслідки зазначеної нормативної бездіяльності наздоженуть і першого віце – прем’єра, якому тепер політичні опоненти частіше будуть нагадувати ухвалами суду про «поширення схемного ПДВ за сприяння працівників ДПС» у період його каденції.
Ще гіршим є невизнання своїх помилок та перекладання відповідальності на сторонніх осіб. Чого тільки варте нещодавнє висловлювання Голови комітету, що хотілось би викликати до себе суддів та розповісти їм як треба працювати (незалежність судової влади та верховенство права при цьому здригнулись). Те, що адміністративне судочинство «кульгає» від завантаженості завідомо програшними справами з ДПС, які є наслідком нормативної неузгодженості, Голова комітету визнавати не хоче, бо це викриває дійсні причини проблем у діяльності не тільки судової влади, а й нормативності податкового блоку. Повторюючи як мантру: відсутність скарг платників податків свідчить про нормальну фіскальну політику, Голова комітету вже вдався до публікації не тільки своєї електронної пошти, а й мобільного номеру телефону для скарг платників податків, але… Розгляд цих скарг все одно здійснюється ДПС (іще йде транзитом через Мінфін), платники вже пересвідчились, що дієвість від таких скарг нульова, якщо тільки не підняти галас через медіа (і то не факт, що допоможе). Можливо в цю «мантру» досі вірять в «Офісі реалізації планів Президента», але судову практику ще ніхто не відміняв і колись реальна «картина маслом» скарг платників стане перед очами цифрами програних позовів та сумами марно витрачених коштів ДПС на оскарження завідомо програшних рішень.
Нещодавно одному міністру, який також полюбляв надмірну концентрацію, було створено умови для виходу через «Честь маю!», а його міністерство потенційно отримує деконцентрацію. Вочевидь поточний стан справ фінансового блоку вимагає реакції Офісу щодо деконцентрації податкових ідей однієї особи і утворення команди та нормативної конкуренції у Парламенті, що може хоча б закладе основи формування податкової політики Держави. Можливо, щоб забезпечити Голові комітету «Честь маю!», варто розглянути об’єднання сфер відання бюджетного та фінансового комітетів ВР в один та утворення Комітету державних фінансів (як, наприклад, у сеймі Республіки Польща).
Надмірна концентрація влади породжує хибне відчуття бюджету Держави, як власної «каси» для вирішення питань пов’язаних з утриманням влади. Ще гірше для Держави, коли утримання влади зорієнтовано на візуалізацію контенту швидких результатів. Відсутність реальної податкової політики перетворюється фактично на наповнення «каси» задля втілення політичних обіцянок чи бодай демонстрації їх результатів. В подальшому такі дії можуть стати лише каталізатором швидкої економічної кризи в Державі.
